Iзоляція білоруського керівництва з боку Заходу цього тижня стала ще жорсткішою. США та країни Євросоюзу заборонили видачу віз чотирьом офіційним представникам Білорусі, підозрюваним у причетності до зникнення людей. До «чорного списку» потрапили міністр внутрішніх справ Володимир Наумов, генеральний прокурор Віктор Шейман, міністр спорту (раніше — голова МВС) Юрій Сіваков і полковник внутрішніх військ Дмитро Павличенко. (Сівакова в серпні вже не пустили на Олімпіаду в Афіни). Крім того, віце-спікер Європарламенту Януш Онишкевич в інтерв’ю «Радіо Свобода» заявив, що якщо білоруські парламентські вибори й референдум про скасування обмежень президентських термінів (призначені на 17 жовтня) визнають недемократичними, він виступить із пропозицією визнати нелегітимними і парламент, і президента Білорусі.
«НЕ ДОЧЕКАЮТЬСЯ!»
Реакція Мінська не забарилася. «Не вперше ЄС і США неправомірно присвоюють собі роль судді, який дає оцінку іншим країнам», — мовиться в заяві білоруського міністерства закордонних справ. У ній також зазначено, що «правоохоронні органи Білорусі вживали і вживають вичерпних заходів щодо розслідування справ про зникнення низки осіб», а Брюссель і Вашингтон «затівають політичні спекуляції на долях зниклих людей». Тому вирішено визначити коло державних чиновників із США та ЄС, яким буде заборонено в’їзд до Білорусі, заявив прес-секретар міністерства закордонних справ Андрій Савіних.
Президент Лукашенко був ще категоричнішим. «Не дочекаються! Голови генералів зняті не будуть!» — заявив він. На засіданні Ради національної безпеки Лукашенко повідомив про нібито надходження інформації про плани Заходу щодо його силового знищення. «Ви їм передайте, — заявив Лукашенко, — нехай до цього пункту переходять одразу. Бо зломити мене у них не вийде, хоч би що вони робили!» Загалом же засідання було присвячене плану завчасної підготовки держави до оборони на випадок воєнних дій. За словами Лукашенка, його особливо непокоїть посилення впливу США і розширення НАТО на схід. Отже, пріоритети Білорусі такі: створення єдиної системи управління країною на випадок воєнних дій, підтримка боєздатності армії, вдосконалення озброєнь і військової техніки. Лукашенко нагадав, що найближчим і найнадійнішим союзником Мінська є Москва. «Наші союзники не закривають в’їзд на територію, давайте з ними будемо товаришувати, жити й захищати наші інтереси… Треба вжити дійових заходів спільно з Російською Федерацією щодо тіснішої співпраці у сфері оборони», — сказав президент, пообіцявши зміцнювати єдине білорусько- російське угруповання військ.
Олександру Лукашенку не залишається нічого іншого, як виступати з палкими промовами про змову світового імперіалізму. Водночас заборона на видачу віз чотирьом високопоставленим чиновникам із Білорусі — подія хоча й важлива, але аж ніяк не сенсаційна. У листопаді 2002 року ЄС вже погрожував білоруській верхівці «днем закритих дверей». Тоді через обвинувачення в порушеннях прав людини і через конфлікт Мінська з ОБСЄ міністри закордонних справ 14- ти країн Євросоюзу вирішили, що їхні держави залишають за собою право не видавати візи на в’їзд президенту Лукашенку та семи іншим членам білоруського керівництва. Тоді ж Чехія відмовилася пустити Лукашенка на засідання Ради євроатлантичного партнерства в рамках празького саміту НАТО. За словами колишнього заступника міністра закордонних справ, координатора Європейської коаліції «Вільна Білорусь» Андрія САННІКОВА , все почалося ще раніше, під час скандалу з «Дроздами» (1998 року Лукашенко виселив із резиденції послів кількох західних країн). Тоді з’явився досить великий список «нев’їзних», потім ці рішення скасували, а тепер подібні кроки поновлюються.
ЩО МОЖЕ ПАРЄ?
Нинішня заборона, з одного боку,— реакція на оголошений Олександром Лукашенком референдум про можливість знову балотуватися у президенти, з іншого — наслідок прийнятої на початку року резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи. Тоді ПАРЄ заявила про наявність «свідчень, які заслуговують на довіру», що деякі високопосадовці Білорусі причетні до зникнення опонентів режиму: колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Захаренка, колишнього голови Центрвиборчкому, віце-спікера Верховної Ради 13 скликання Віктора Гончара, бізнесмена та громадського діяча Анатолія Красовського, а також оператора ОРТ Дмитра Завадського (напарника репортера Павла Шеремета). Підставою для рішення ПАРЄ стала доповідь, підготовлена головою пiдкомітету з прав людини Хрістосом Пургурідісом (саме тим, який цього тижня приїжджав до України на чолі делегації ПАРЄ разом із відомішою в нас Ханною Северінсен). «Пургурідіс ретельно досліджував матеріали справ, розмовляв із родичами зниклих, з офіційними особами і помітив явні нестиковки та явну відсутність у правоохоронних органів наміру розібратися, — розповів «Дню» Андрій Санніков. — Так він виявив, що ніхто не звернув уваги на сліди фарби на дереві на місці події, коли зникли Гончар і Красовський. Вона явно була не від їхнього вишневого джипа, а вельми скидалася на фарбу машини Павличенка, в якому підозрюють головного виконавця. Також Пургурідіс проаналізував свідчення колишніх слідчих у цих справах (зараз вони мешкають у США). Він розглянув кілька версій, сам не висуває будь-яку з них як остаточну, але основне в його доповіді те, що зникнення, схоже, були замовленням найвищих посадовців».
«Після доповіді Пургурідіса Олександр Лукашенко удавав, що нічого не знає і нічого не чує. Нещодавно Дмитра Павличенка за представленням митрополита білоруського Філарета нагородили орденом Російської православної церкви. Звісно, такі події підштовхнули ЄС і США вжити конкретних заходів. Вважаю, це тільки початок, — каже Санніков. — Демократичні держави вкрай стурбовані референдумом щодо продовження повноважень режиму. Днями одна з білоруських фірм, як і одна українська, потрапила до американського «чорного списку» через торгівлю товарами подвійного призначення з Іраном. Проект «Акту про демократію в Білорусі», який розглядають у Конгресі США, передбачає арешт рахунків білоруського керівництва в іноземних банках».
СТРАТЕГІЯ МОСКВИ
За словами Андрія Саннікова, йдеться про заходи, яких держави, що поважають демократію та права людини, просто не можуть не вжити до нинішнього білоруського керівництва. Очевидно, що відносини Лукашенка з Заходом вже давно зіпсовані остаточно й безповоротно, тож навряд чи варто говорити про ефективність західного тиску на Білорусь. Але на його ефекти варто звернути увагу. У внутрішній політиці вони виявляться в жорсткішій роботі Лукашенка з чиновниками, вважає Андрій Санніков. «Президент залякує чиновництво: «Тільки-но спробуйте щось зробити не так!» Враховуючи його висловлювання про кровожерливі наміри Заходу, я не виключаю, що він може вдатися до інсценування замаху, тим більше, що такий досвід уже є (в червні 1994 року, незадовго до обрання на перший президентський термін, у Лукашенка стріляли під містечком Ліозно. — Авт. ). Адже слід ще врахувати, що за нашими даними більшість білорусів мають намір голосувати на референдумі проти обмеження президентських термінів», — сказав координатор коаліції «Вільна Білорусь».
«Що стосується зовнішньої політики, то Росія отримає додаткові можливості для тиску на Лукашенка, зокрема, в тих самих приватизаційних процесах, — переконаний Санніков. — Навіть якщо російському керівництву не подобається Лукашенко, їм дуже подобається Білорусь як стратегічна територія, як держава, яку поки що можна видавати за союзника, як країна, важлива у транзитному плані, приватизації тощо. Підтримки демократії з Росії ми не очікуємо. Підтримка Лукашенка поки що існує».
Президент Білорусі з офіційними візитами вже давно буває тільки у дружніх країнах СНД. Як приватна особа він їздив на гірськолижні курорти Австрії та Словенії. За згадку в листівці австрійських канікул президента нещодавно було засуджено керівників страйкому підприємців Валерія Левоневського й Олександра Васильєва — їх звинуватили в образі честі й гідності глави держави. Словенія видала білоруському президенту візу тільки після консультацій із відповідними органами ЄС, однак місцева опозиція все одно влаштувала владі гучний скандал через «надмірну гостинність». У світлі останніх подій схоже, що наступний лижний сезон Олександру Лукашенку доведеться проводити здебільшого в Біловезькій пущі.
