Чим ближче до президентських виборів в Україні, тим частіше західні політики, говорячи про перспективи євроатлантичної інтеграції України, згадують про досвід Словаччини, застерігаючи Україну від його повторення, але водночас і ставлячи за приклад. За десять років незалежності Словаччина пройшла шлях від авторитарного режиму Владіміра Мечьяра до статусу повноправного члена Європейського Союзу. Через надзвичайно успішний розвиток економіки за останні чотири роки американський мільярдер Стів Форбс порівняв Словаччину з такими країнами динамічного розвитку, як Гонконг та Ірландія. Окрім того, Словаччину називають магнітом для іноземних інвестицій. Сьогодні Словаччина готова поділитися досвідом економічних реформ iз Україною. З цією метою Інститут економічних та соціальних реформ (Братислава) спільно з Міжнародним центром перспективних досліджень (Київ) розпочали дослідження, метою якого є вивчення потенціалу реформування української економіки в порівнянні з економічними складовими програм кандидатів у президенти з подальшим моніторингом втілення передвиборних обіцянок новим урядом. Про те, чим словацький досвід реформування може бути корисним для України, а також про перші місяці членства Словаччини в ЄС розповів «Дню» директор Інституту економічних та соціальних реформ Єуген ЮРЗІЦА.
— Як би ви оцінили перші місяці членства Словаччини в ЄС? Які привілеї дав вашій країні цей статус? Які труднощі, обмеження мають місце?
— Насамперед, дуже важливо зрозуміти те, що вступ до Європейського Союзу є довгим і складним процесом. Початкові кроки до цього було зроблено ще в першій половині 90-х років, коли відбулися важливі зміни в податковій системі Словаччини, лібералізувалися умови зовнішньої торгівлі, так чи інакше відкрилися кордони. Відтак головні економічні та соціальні проблеми, які необхідно було здолати в процесі європейської інтеграції, на сьогодні вже практично вирішено. І хоча дуже багато людей говорили про вступ до Євросоюзу та можливі зміни в перші ж дні після вступу, ніяких кардинальних зрушень не сталося. Тому говорити про якісь певні тенденції у перші місяці нашого членства в ЄС важко. Принаймні стосовно економіки. Швидше можна помітити зміни у свідомості людей, у способі їхнього мислення, що не менш важливо. Раніше ми почувалися поза межами європейської спільноти, сьогодні ми відчуваємо, що стали її повноправними членами. Найголовніший плюс — це те, що немає необхідності в наявності закордонного паспорту для перетину кордонів. Щоправда, потрібно мати при собі ID- картки (посвідчення особи), однак прикордонний контроль став ліберальнішим, м’якшим. Звісно, маємо й певні проблеми. Приміром, необхідно адаптувати економічне законодавство до норм ЄС, необхідно узгоджувати деякі правила. Ми маємо контракти зі східними партнерами, серед інших і з Україною, тому сьогодні необхідно узгодити словацьку торговельну політику з політикою Брюсселя, оскільки досі наші умови торгівлі були ліберальнішими, ніж умови ЄС. Але потрібно зазначити, що в будь-якому випадку країни Центральної Європи, а також такі країни, як Україна, потребують зовсім іншої економічної політики, ніж, скажімо, Франція чи Німеччина. Вони мають власні позитивні досягнення, такі, як, наприклад, єдиний податок у 19% у Словаччині чи 13% в Україні. У Західній Європі податки сягають часом 40%, тому, приміром, німецькі компанії приходять у Словаччину — через низькі податки. Відтак існує ризик, що багатші та сильніші країни Євросоюзу можуть спробувати натиснути на нас із метою підвищити рівень податків, а також, можливо, змінити якісь інші економічні складові. Хоча я особисто сподіваюся, що такого не станеться й що нові країни-члени ЄС, які ростуть і розвиваються, свого часу також стануть сильними й багатими.
— Бурхливий розвиток економіки Словаччини за останні чотири роки в результаті вдалого проведення економічних реформ уже дістав назву «економічного дива». Чи не могли б ви детальніше розповісти про ці реформи? Чим цей досвід міг би бути корисним для України на шляху європейської інтеграції?
— Почну з того, що будь- який продукт повинен мати певну якість та власний дизайн. Якщо ти хочеш продати цей продукт, то обидва критерії мають бути присутні, обидва однаково важливі. Економічний досвід Словаччини має відповідну якість та, якщо можна сказати, привабливий характер. Насамперед, ми здійснили приватизацію, як і Україна, провели податкову реформу, — ви теж зробили певні кроки на цьому шляху. Словацька податкова реформа дуже прогресивна та, на мою думку, варта наслідування: було введено єдину податкову ставку в розмірі 19% на прибутки фізичних та юридичних осіб, окрім того, ставка ПДВ також зафіксована на рівні 19%. Всі ці кроки разом з довірою іноземних інвесторів до словацького уряду привели до того, що іноземний капітал прийшов у країну, зокрема в автомобільну промисловість. Це потягнуло за собою активний розвиток економіки. Сьогодні ми перебуваємо на першому місці серед автовиробників згідно з кількістю автомобілів, що виробляються на тисячу жителів. Не останню роль в успішності реформування економіки відіграли неурядові організації, що проводили програми з інформування населення щодо необхідності тих чи інших змін. Потрібно також віддати належне словацьким журналістам, які допомогли уряду роз’яснити населенню, що краще, що гірше. Показово, що напередодні податкової реформи податок на прибуток становив 38% для всіх фізичних осіб, а для журналістів — 2%. Погодьтесь, дуже низький відсоток. Але коли була висунута пропозиція встановити податок на рівні 19% для всіх, жоден журналіст не виступив проти підвищення їхнього податку. Вони всі підтримали уряд, оскільки зрозуміли необхідність цього кроку, їх можна за це поважати.
— Якими, на вашу думку, є перспективи подальшого розширення Європейського Союзу? Які шанси України стати членом ЄС?
— Я вважаю, що процес глобалізації продовжуватиметься. Ми в будь-якому випадку працюватимемо з Україною активніше, ніж раніше, рівень співпраці обов’язково підвищуватиметься. Те саме можна сказати й про рівень співпраці України з Європейським Союзом: він зростатиме. Але мені здається, що інтенсивність цієї співпраці більше залежатиме від України. Ми зацікавлені у співробітництві, однак остаточний вибір має зробити саме Україна, їй необхідно визначитися із пріоритетами.
— Наразі Європейський Союз переживає важкий період, «перетравлюючи» нових членів. Як довго може затягнутися період адаптації?
— Європейський Союз сьогодні справді має проблеми. Але потрібно сказати, що це проблеми далеко не всіх країн. Північні країни, такі, як Норвегія, Ірландія, а також, скажімо, Португалія, Іспанія почуваються зовсім непогано. Звісно, часом і вони стикаються з певними проблемами, але не йдеться про щось, що вплинуло б на всю європейську спільноту. У свою чергу, країнам, що мають серйозні проблеми, потрібно змінювати свою політику. І сьогодні їм є чого повчитися у країн, що розвиваються, зокрема й в України, в плані можливих шляхів зміни економіки. Приміром, деякі країни — такі, як Німеччина — мають більший авторитет через свою успішність та багатство, однак німецька економіка в деяких аспектах менш прогресивна, якщо можна сказати, старомодна. Відтак я гадаю, що сьогодні саме час таким країнам звернути увагу на досвід бідніших країн, які, втім, активно розвиваються.
— Наскільки інтенсивним сьогодні є співробітництво країн «Вишеградської четвірки» з Україною? Наскільки Словаччина зацікавлена в такій співпраці?
— Насамперед Словаччина сьогодні зацікавлена в економічній співпраці з Україною, в обміні досвідом економічних реформ. Ми були б не проти повчитися чогось в України, зокрема, нас цікавлять ваші досягнення в галузі архітектури. Натомість ми готові поділитися досвідом підготовки до європейської інтеграції. Співпраця в рамках об’єднання «Вишеградської четвірки» з Україною координується на політичному рівні обома сторонами. Окрім того, активним є співробітництво саме неурядових організацій. Свідченням того є наш спільний з Міжнародним центром політичних досліджень проект, спрямований на дослідження економічних складових програм кандидатів у президенти та аналіз можливості реформування економіки України в майбутньому. Таким чином ми ділимося досвідом економічних реформ у Словаччині. У цьому зацікавлений також і наш уряд, який частково фінансує це дослідження.
— Незадовго до вступу в Європейський Союз Словаччину називали в Брюсселі найменш підготовленою країною з огляду на корумпованість влади, неадаптованість законодавства до норм ЄС, затягування проведення судової та адміністративної реформ. Скільки часу потрібно вашій країні, аби повністю відповідати стандартам ЄС?
— Ситуація у Словаччині змінюється дуже швидко завдяки ефективній роботі уряду та допомозі західної спільноти. Ми вживаємо активних заходів для боротьби з корупцією, для інтенсифікації проведення судової реформи. Я думаю, що зміни відбудуться дуже швидко, хоча деякі сфери, зокрема юридична, справді потребують нагального кардинального реформування. Рівень Європейського Союзу насправді дуже високий. Боюся, що такого рівня корупції, як у Нідерландах — там він близько нуля, — ми не досягнемо ніколи. Але інші країни в деяких сферах відстають від Словаччини. Європейський Союз — об’єднання дуже різних країн з різним рівнем економічного розвитку, корупції, соціальної політики, тому ми зовсім не почуваємося найгіршими.
