Але якщо в липні Андрій Оністрат показав вищий пілотаж у класі дорожніх мотоциклів, то нині в естонському курортному містечку Пярну київський гонщик став першим серед спортсменів, які другий рік професійно займаються мотогонками. На те, що шанси Андрія з минулої поїздки помітно зросли, показало вже тренування: киянинові вдалося скоротити середній час кола майже на три секунди, що автоматично поставило його в одну лінію зі старожилами траси.
Фактично з липневої поїздки нічого не змінилося: ті ж гонщики, суворий регламент і високий рівень організації змагань, тюнінгована техніка. Як і слід було чекати, найбільшою кількістю гонщиків були представлені прибалтійські держави, зустрічалися гучні імена скандинавів, зірковий склад представляв і Росію. Від України ж приїхав лише один гонщик, але, як показали подальші події, перемагати довелося не числом, а умінням. Андрію належало виступати в трьох класах: «В-1200», «Superbike» і «Handigap». «В 1200» і «Superbike»практично дублюють один одного, оскільки і в тому і в іншому класі змагаються мотоцикли з однаковим об’ємом двигуна. Відмінності полягають лише у вимогах до «гуми» і досвіду гонщиків — до участі у «В 1200»допускаються лише ті пілоти, чий досвід у професійних змаганнях не перевищує двох років. Що ж до «Handigap», то особливість цього класу полягає в тому, що на стартовій решітці пілоти розміщуються в порядку, зворотному результатам, показаним у попередніх заїздах.
За підсумками кваліфікації Оністрат стартував з другої позиції, але не встигли пілоти проїхати і кола, як через аварію гонку зупинили, а тих, що вирвалися вперед, знову повернули на стартову решітку. Повторний старт був гірший за перший: спочатку програвши частки секунди, Андрій пішов на перше коло лише четвертим. Проте киянина це не зупинило: вплутавшись у переслідування, він швидко наздогнав опонентів. Кілька вдалих віражів — і з другого кола українець очолив гонку, надалі лише впевнено нарощуючи відрив. До фінішної лінії наздогнати Оністрата так нікому і не вдалося.
Перемога київського пілота боляче різанула по іміджу старожилів Кубка, адже від гонщика, який приїхав восьмим усього два місяці тому, подібної спритності не чекали. На честь переможця над трасою вперше прозвучав Гімн України, а до вже існуючих призів Андрія додався позолочений кубок і вінок з дубового листя.
Ранковий дощ наступного дня надовго запам’ятається як пілотам, так і організаторам: із 15 гонщиків класу «Supersport», що стартували першими, до фінішу доїхало лише троє(!). Причому, якщо на передостанньому витку їх залишалося п’ятеро, то в боротьбі за призові місця на фінішному колі «лягло» ще два пілоти. Старт класу «Superbike» було дано при сонячній погоді, але, за словами Оністрата, «настрій був вже не той». Позначилася і втома після попередньої гонки, наслідком якої стало падіння Андрія. Гонщик «приземлився» вдало, фактично відбувся легким переляком, а ось мотоциклу пощастило менше — поранення «сталевого коня» не дозволили українцю повернутися в гонку. Місце виявилося невдалим і для інших гонщиків: «Ледве я встиг переодягнутися, як на тому ж повороті вийшов Сергій Крапухін — чемпіон Російської першості 2004 року, — розповідає Андрій Оністрат. — Але Сергію не пощастило набагато більше — щоб надати йому допомогу, на трек довелося викликати «швидку». Після падіння перспектива участі українця в «Handigap» відпала сама собою: для ремонту мотоцикла було потрібно як мінімум два дні «стаціонару». Загалом, виступ киянина можна назвати скоріше успішним, ніж невдалим. Звичайно, падіння потьмарило радість перемоги, але перше місце в класі «B-1200» Кубка Східної Європи — це істотне досягнення, рівного якому в активі українських «кільцевиків» не було ніколи. Крім того, успіх дебютних виступів Оністрата на КСЄ наочно продемонстрував, що серед українських пілотів є кому відроджувати колишню славу національного мотоспорту.
