Бум в українському житловому будівництві породив і серйозний підйом деревообробної та меблевої галузей. Темпи щорічного зростання, починаючи з 2000 року, становлять 20%. Минулого року обсяг виробництва товарної продукції досяг 2,6 млрд. грн. (внесок виробництва меблів — 45%, деревообробки — 55%). У ВВП країни на галузь припадає 1,2%. Зі слів директора «меблевого» департаменту Мінпромполітики Юрія Медведєва, помітного поштовху розвитку галузі надало не лише підвищення попиту з боку новоселів, а й поява на ринку ламінованих плит, що спростило технологію виготовлення меблів. Про все це йшлося на першому форумі, який провели в Києві мебельники і деревообробники. Захід вдався аж ніяк не парадним, хоча й починався з традиційного переліку досягнутих успіхів у супроводі дзвінких цифр.
Але коли на трибуну почали виходити керівники підприємств і говорити про наболіле, ілюзія благополуччя безслідно випарувалася. Виявилося: виробничникам катастрофічно бракує деревини, яку щороку дедалі більше вивозять за кордон, їхній неспокій викликає засилля контрабанди. Не витримує критики технічний стан галузі, і головна характеристика тут — старіння виробничих потужностей. Учасники форуму хочуть, щоб про їхні проблеми довідалося вище керівництво країни, але, на жаль, офіційна статистика їм у цій справі не помічник. Особливо красномовна її плутанина в оцінці ринку. Як вважає директор Українського інституту меблів Сергій Сагаль, «неможливо цей ринок ні оцінити, ні вивчити, ні зрозуміти, особливо, коли йдеться про внутрішнє виробництво». За експертними оцінками (статистиці ці дані невідомі), сьогодні на ринку меблів присутні понад 2000 виробників. У структурі ринку 93% займає власне виробництво, 4% — експорт і 3% — імпорт.
Передові підприємства галузі дуже переймаються тим, щоб вітчизняні меблі ні в чому — ні за якістю, ні за конкурентоспроможністю — не поступалися кращим зарубіжним. Учасники форуму з великою зацікавленістю відповідали на запитання «Дня».
Олександр ЗІНЧУК , заступник директора ТОВ «Олісма» (Рівне):
— Щоб вивести вітчизняні меблі на світовий рівень, держава насамперед має звернути увагу на деревообробну галузь. Її стан сьогодні вкрай незадовільний. Він характеризується відсутністю якісної сировини для виготовлення меблів, наявністю бар’єрів на імпорт сировини, прагненням ввести антидемпінгове мито на ДСП. Обов’язковою умовою для підвищення якості меблів також є законодавча стабільність у країні. В іншому виробники самі дадуть собі раду. Сказане стосується виробництва корпусних меблів. Що стосується виробництва меблів із натуральної сировини, тобто з масивів, то воно дуже складне й умови виробництва вимагають технічних нововведень. Водночас промислову базу, що існувала за часів СРСР, знищили, а нову не створили. Отже, шанси мати сильну деревообробну галузь в Україні є, але важко сказати, коли це станеться.
Петро ЛУЦІВ , директор Чернівецького меблевого комбінату:
— Основним на шляху до світових зразків є впровадження нових технологій, покращання дизайну та якості продукції. Відповідно й собівартість має бути низькою, щоб продукція була доступною для українського покупця. Це найузагальненіша формула. А за нею — безліч інших рішень, які слід підтвердити як у законодавчому плані, так і роботою на місцях. Хоча, на мій погляд, уже зараз за багатьма позиціями частина наших меблів, розрахованих на середнього покупця, не гірша за імпортні. Більше того, мені здається, що виробництво меблів із вітчизняної натуральної сировини матиме перевагу перед імпортними. Адже до України здебільшого завозять меблі, виготовлені з матеріалів синтетичного походження. А імпортні меблі з натуральної сировини коштують неймовірно дорого. Тому аналогічні вітчизняні меблі — за умови підвищення рівня дизайну та якості — будуть дешевші й, отже, доступніші. До того ж вони, можливо, будуть нам ближчі за оформленням: меблі також мають національні традиції.
Володимир ШПИЛЕВ , директор підприємства із виробництва поролону (Київ):
— У нас сьогодні є всі передумови до того, щоб робити хороші меблі, на рівні світових стандартів. В умовах жорсткої ринкової конкуренції погані меблі випускати невигідно, тому кожен виробник, який освоїв свою нішу, дорожить цим і прагне заявити про себе якісним товаром. Треба тільки зробити так, щоб нашим людям було по кишені купувати хороші меблі. Інакше іноземні інвестори, які прийшли в нашу галузь, — а вони вже звернули погляд на Україну і готові вкладати сюди, бо тут дешева робоча сила, —відвозитимуть ці меблі до Європи. На жаль, держава не лише не стимулює меблеву галузь, а створює їй перешкоди. Узяти хоч би ПДВ: хтось краде, але всіх під одну гребінку стрижуть. Такий підхід до мебльовиків треба змінювати. Представлені на виставці-ярмарку (в Українському домі. — Ред.) зразки меблів, звісно, хороші, але вони не відображають стану справ. Так було в колишньому СРСР: в одиничних примірниках ми робимо все не гірше за Захід, а загальний фон залишається на порядок нижчим. Тому, повторюю, якість вітчизняних меблів прямо пов’язана з рівнем життя населення.
