До прогнозів, ворожінь і прикмет можна ставитися по-різному — можна вірити, можна не вірити, а можна вірити тільки тоді, коли передбачається щось хороше. Але в будь-якому випадку пристрасть людська до ворожінь нездоланна. Про це свідчить і те, що днями відзначали Всесвітній день прогнозів, і те, що, згідно з даними соціологічного моніторингу, проведеного Інститутом соціології НАНУ, українці вірять астрологам більше, ніж сусідам, міліції, податковій міліції, прокуратурі, Президенту, Верховній Раді, уряду, політичним партіям, страховим компаніям і банкам. Звідки береться така віра, і що вона може людині принести?
Ворожіння, або мантика, виникло як мистецтво, ймовірно, в епоху матріархату, коли стався розподіл праці розумової та фізичної, і відділилася група осіб, які володіли духовним впливом у родових групах (відуни, знахарі, чаклуни, шамани, маги тощо). Найдавнішим ворожінням, що дійшло до нас, є «І-цзин» — давньокитайська «Книга змін», датована III тисячоліттям до нашої ери. До сьогодні світ вигадав безліч ворожінь, які культурологи ділять на дві групи: із застосуванням предметів зовнішнього світу та ясновидіння. Гадати можна за всім: за вітром, хмарами і шелестом листя, за водою і димом, за рухом змій і нутрощами тварин, за решетом, воском, оловом й античними віршами. Буквально кожний вид стародавньої мантики сьогодні представлений у світі своїми фахівцями. В Україні найпопулярніше ворожіння на картах, по руках (хіромантія) і по руху небесних тіл (астрологія). У старовину українців, зрозуміло, найчастіше цікавила доля врожаю. Як розповідає кандидат історичних наук Галина Бондаренко, ворожіння «на урожай» базувалися на реальних спостереженнях, на стані природних явищ і їхньому плину. На другому місці за чисельністю ворожінь стояв інтерес дівчат до можливості вдалого заміжжя. Найчастіше таке ворожіння приурочується до нового року, і цей час обраний не випадково. Дівчина перебуває в прикордонному стані, і тому час і місце також повинні бути прикордонними — північ, новий рік, ворота, вікна, двері.
Утім, у прикордонному стані перебувають не лише дівчата на виданні, а й, наприклад, кандидати на посаду президента: «Коли ми були в Коста- Ріці на гастролях, — розповідає актриса циганського театру «Романс» Мила Крикунова, яка володіє даром пророцтва, — до мене прийшов кандидат на посаду президента, щоправда, тоді я ще не знала, хто він. Я нагадала йому перемогу, він переміг, і в подяку організував нам тур по Коста-Риці». Як розповідає Мила, на сеанси приходять і депутати, і лікарі, і юристи, в рівному співвідношенні чоловіки та жінки. Зі слів астролога Олексія Росовецького, основною його клієнтурою є подружжя, які мають певні проблеми в сімейному житті, а також люди, які опинилися в кризових ситуаціях. Багато хто з них, за його спостереженнями, потребує насамперед психолога чи психотерапевта, але при цьому вони часто розглядають «віщуна» як своєрідну останню інстанцію, через що, буває, стають жертвами професійних махінаторів.
На думку головного редактора журналу «Практична психологія і соціальна робота» Олександра Губенка, найбільше шукають консультації у ясновидців люди, які не впевнені в своєму майбутньому та прагнуть перекласти відповідальність за свою долю на зовнішні чинники, наприклад, на зірки. А всенародна популярність прогнозів є симптомом соціального неблагополуччя, невротизації та найгострішим відчуттям народом свого безсилля.
Усі ці явища можуть бути як передумовами походу до віщунів, так і його наслідками: «Людина стає залежною від чогось зовнішнього, — пояснює Галина Бондаренко, — збивається природний плин подій її життя». Тобто людина замість того, щоб діяти на основі своєї інтуїції, за якою стоїть величезний генетичний досвід усього народу, спирається на версію ворожки. А в нашому житті здійснюється те, в що ми віримо.
Іншої думки дотримується Мила Крикунова: «Я знаю одне. На правій руці те, що людина може змінити, а на лівій — те, що дане Богом. Часто приходять люди, яким просто треба бути добрішими. Я можу порадити, як обійти гострі кути. А про невідворотне людині знати не можна».
