На високій терасі лівого берега річки Інгул, за кілька кварталів від історичного центру Миколаєва місцеві археологи вели розкопки вже 15 років. Хоча городище «Дикий Сад» відкрив археолог Феодосій Тимофійович Камінський наприкінці 20-х років XX століття, регулярні дослідження місцевості почалися лише з 1990 року. За цей час на багатообіцяючій ділянці площею в 3 гектара виявили 6 житлових, 2 господарські, 5 культових стародавніх споруд, ритуальний спуск- підйом (пандус), який проходив за лінією сходу сонця в день літнього сонцестояння та тягнувся до центрального храму городища (там здійснювалися сакральні ритуали), а також керамічні посудини різних розмірів і різної орнаментації, вироби з бронзи, каменя, глини та кістки. Накопичений матеріал дозволив ученим реконструювати побут і релігійні уявлення населення регіону рубежу II — I тис. до н.е. Але розкопки цього року привели до справді сенсаційних відкриттів.
Раніше «Дикий Сад» вважали традиційним поселенням сільськогосподарського типу. Цей археологічний сезон дозволив стверджувати, що в самому центрі сучасного міста розташоване стародавнє городище з вельми оригінальною системою архітектурних споруд, матеріальною культурою та розгалуженою мережею оборонних конструкцій. Судячи з результатів розкопок, давні укріплення були у вигляді рову завширшки 5 метрів, углиб понад 2 метри, і невисокого валу або стіни з глини на кам’яному підмурку. Вони захищали жителів від небезпеки із заходу, півдня та півночі, а крутий схил берега річки Інгул — зі сходу. У період миру рів переходили з допомогою перекидного моста. Його підмурок, побудований з великих плит вапняку, майже в первозданному стані зберігся в нижній частині рову. За заявами керівників археологічної експедиції Миколаївського державного університету ім. В. А. Сухомлинського доцента Юрія Гребенникова та старшого викладача Кирила Горбенка, така розгалужена система фортифікації рубежу II — I тис. до н.е. вперше досліджена в регіоні Степового Причорномор’я.
Як стверджує завідувач кафедри всесвітньої історії МДУ ім. Сухомлинського Юрій Гребенников, а разом із ним і голова польового комітету Інституту археології НАН України Надія Гаврилюк і керівник Ольвійської експедиції Валентина Крапивіна, городище «Дикий Сад» з’явилося на території нинішнього Миколаєва ще в ХII—ХI ст. до н.е., тобто приблизно за 500 років до заснування грецького міста-держави Ольвії, очевидні свідчення існування якої також знаходяться на території Миколаївської області і є сьогодні національним заповідником.
Городище проіснувало 200—300 років на грані переходу від епохи бронзи до епохи заліза — до IX століття до н.е. Якщо раніше археологи лише підозрювали, що під землею поховане протомісто, то знахідки нинішнього та попереднього археологічних сезонів це довели. Зі слів Юрія Гребенникова, передбачається, що «Дикий Сад» — це і є те саме місто кімерійців, описане Гомером.
На відкритій прес-конференції, яку минулого тижня провели археологи на місці розкопок, громадськості показали частину розчищеного рову, оборонної стіни в північній частині городища, залишки відкидного моста, майстерню для виготовлення такелажних інструментів, кухню, сховище запасів і споруди, які могли б слугувати сторожовими вежами.
Крім фундаментальних споруд, археологи в заповненні рову знайшли тисячі уламків керамічного посуду, ливарну форму для виготовлення зброї та прикрас, сопло і ллячку з глини для лиття бронзових виробів, знаряддя з каменю та кістки, численні залишки серійного виробництва кінської вузди з рогу оленя. Це свідчить про те, що жителі городища вели розвинену ремісничу діяльність, у них були міцні культурно-економічні зв’язки з осередками стародавніх цивілізацій Південної та Центральної Європи. Можливо, «Дикий Сад» був торгово- перевалочною базою, до якої вели шляхи з Малої Азії, Західної Європи та Середземномор’я. Крім того, на території городища вчені розкопали храм, де явно поклонялися Сонцю, а ще 10 років тому тут же відкопали керамічний диск із символами лінійного письма «В» крито-мікенської епохи.
Керівник Ольвійської експедиції Валентина Крапивіна та голова польового комітету Інституту археології НАН України Надія Гаврилюк вважають, що розкопане городище — це найунікальніший випадок виявлення стародавнього поселення на території сучасного міста. За їхніми словами, після завершення археологічного сезону підготують офіційні доповідь у Міністерство культури України та лист від НАН України з проханням зберегти городище. Занепокоєність викликана тим, що рішенням Миколаївської міськради територія розкопок зарезервована під будівництво житлового будинку. Проте в Миколаєві впевнені, що міськрада перегляне своє рішення. Місто від цього лише виграє: вклавши мінімальні кошти в збереження історичного пам’ятника (вчені готові запропонувати дуже недорогі технології), можна суттєво підвищити туристичну привабливість Миколаєва.