Отже, ми продовжуємо дослідження стосовно потенційних партнерів. Суттєву картину може дати інформація про величину статутного фонду компанії. Річ у тому, що в Україні його мінімальний розмір регламентується лише на момент реєстрації та прив’язаний до мінімальної заробітної плати, розмір якої постійно зростає. Але для зареєстрованих раніше компаній збільшення статутного капіталу в зв’язку зі збільшенням розмірів зарплатного мінімуму не передбачене. Тому сьогодні статутний фонд деяких підприємств, зареєстрованих кілька років тому, може означатися в смішних цифрах, як, наприклад, — одна гривня. І це аж ніяк не жарт. Деякі компанії за мінімального статутного фонду ще й не мають основних коштів. Адже, попри це, вони мають право укладати мільйонні контракти. Словом, якщо статутний фонд клієнта, якого в процесі угоди ви кредитуєте (передоплатою або непередоплаченою поставкою товару), вас здивував, то не буде зайвим замислитися.
Ще важливіше своєчасно ознайомитися зі складом засновників. Це необхідне, щоб не напоротися на фірму, зареєстровану за загубленими паспортами, на давно покійних людей або ж на підставних осіб. Останні можуть бути алкоголіками, «бомжами», просто людьми, які потребують грошей. У оплату за послуги (надання документів для реєстрації) стають засновниками і старики, до яких, у разі чого, правосуддя поставиться гуманно, не посадить. Вигідне для аферистів і використання паспортів недієздатних осіб, яких за жодних обставин не притягатимуть до суду. Узагалі це навіть кумедно: щоб сісти за кермо, потрібна довідка з відповідного диспансеру, що підтверджуватиме, що майбутній водій самосвiдомий і може керувати машиною. Очевидно, керувати підприємством і навіть банком може й психічно нездоровий.
Засновник у бізнесі — як король на шаховому полі. Тому, якщо доводиться розігрувати з ним велику партію, корисно дізнатися про вік, освіту, основну професію, попередні заняття та місця роботи. З цих даних вималюється картина його стратегічних інтересів і завдань при створенні його нинішньої фірми. Може статися, що засновник уже давно мешкає за океаном або на нарах, а його справа продовжує жити в руках найманого директора, який уже неконтрольований і непідзвітний. Він продовжує заробляти гроші, але вже для себе, дозволяючи деякі вільності в фінансових справах. Щоб уникнути відповідальності, він постійно тримає в столі заяву на звільнення, оформлену за місяць до тієї події, що може потребувати його персональної відповідальності. Засновником може виявитися й громадянин іншої держави. Причому «наше» прізвище зовсім не означає, що він не є іноземцем. Пан Опанасенко цілком може виявитися підданим Її Величності або жителем землі обітованої. Добре ще, якщо громадянство він отримав у цивілізованій країні, з якою встановлені дипломатичні відносини. Інакше «виколупати» його звідти, щоб притягти до відповіді, буде неможливо. Пошлюся на такий приклад.
Для отримання партії майонезу на завод прибула хура. Одержувач, як і годиться, надав доручення. А оскільки продукція швидкопсувна, то виробник вимушений відвантажувати її на умовах відстроченої оплати. За такої схеми неминучі проблеми з боржниками. І стосовно кожного з них потрібна експрес-перевірка. В описаному випадку вона показала, що доручення на отримання товару виписала фірма, засновником якої є громадянин 1906 (!) року народження, при цьому житель далекого вірменського аулу (якщо ще живий, то вже навряд чи знається на бізнесі). Директор — громадянин Молдови, а сама фірма зареєстрована півтора року тому в маленькому закарпатському селищі. Хура під товар — орендована.
Здавалося б, явного криміналу немає, але хід подій у відносинах із таким партнером можна легко передбачити. А вже розшук директора в Молдавії або засновника в Вірменії — завдання, з огляду на нинішні обставини, не з легких.
Необхідно вивчати й претендентів на співзасновництво в створюваній або розширюваній вами компанії. Особливо це стосується контролюючих часток. Хай вас не зваблює велика сума, яку вливає новак як засновницький внесок. Неодноразово вже траплялося, що такий «прибулець», маючи вирішальний голос, на перший погляд, безпричинно згортав діяльність підприємства або наполягав на рішеннях, що виявилися згубними для бізнесу. Згодом з’ясовувалося, що новий засновник просто працював на конкурента...
Ще один приклад. Іноземній компанії, що торгує харчовими добавками і має інтерес на українському ринку, міг перешкодити місцевий виробник. Величина капіталу української фірми за західними мірками була невелика, але вона мала дешеву місцеву сировину, знала ринок й активно шукала інвестора для модернізації. За хорошої фінансової ін’єкції вона могла стати великим регіональним виробником. Побоюючись, що такий інвестор з’явиться, західний конкурент ухвалив рішення про власну участь у долі цього підприємства, але, як пізніше з’ясувалося, зовсім не для його розвитку. Для виходу на контакт пропозицію про співпрацю українським підприємцям зробив не іноземний конкурент, а пан, який нібито спеціалізується в консалтингу, підборі та поставці переробного обладнання. Він запропонував себе як співзасновника із внесенням своєї частки у вигляді необхідного обладнання. Оскільки його вартість і визначала величину засновницького внеску (причому українські партнери не мали можливості наростити власну частку в статутному фонді), вони були вимушені погодитися з тим, що частка іноземця ставала контрольною. Частка була внесена, хоч і обладнанням, яке виявилося вживаним. Знадобилася наладка, придбання під нові параметри лінії нової упаковки та тари, а отже, довелося відволікати з раніше налагодженого виробництва додаткові кошти. Фінансові труднощі затяглися, поставлена лінія виявилася, крім іншого, «збірною солянкою» з обладнання різних країн й аж ніяк не давала очікуваного результату. Вклавши в неї власні кошти і додатково залучений кредит, українська фірма опинилася біля межі виживання, а іноземець усіляко усувався від вирішення проблем. У цих умовах українські співзасновники вирішили провести розслідування його дій як консультанта і підбирача обладнання. Тільки тоді з’ясувалося, що їхній зарубіжний «дядько» зовсім не добродійник, а співвласник іноземної фірми-конкурента, продукція якої вже пішла на український ринок й успішно набирала обертів.
До всього цього можна додати пораду — використовувати для правильної ідентифікації партнера його код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ). Він допоможе, якщо у вашого контрагента виявляться двійники. Якось довелося «вираховувати» потрібну фірму з трьох із однаковою назвою. Вдалося це зробити саме за кодом. До того ж, за кодом можна визначити, зареєстрували фірму кілька років або кілька місяців тому. Із новаками, зрозуміло, відносини мають будуватися на інших умовах, ніж із довгожителями.
