2 вересня
Вона увійшла в автобус десь у передмісті й зупинилась на задньому майданчику. Років восьми, худенька, чистенька, у кросівках і з рюкзачком за плечима. Ніхто й не звернув на дівчинку уваги, крім дебелого кондуктора, який тут же підійшов, щоб «обілетити» юну пасажирку.
— Дядечку, у мене грошей нема, дозвольте мені проїхати дві зупинки, — несміливо попросила дівчинка.
Обличчя «дядечка» миттєво спотворилось до злості. Не довго думаючи, він натиснув пальцем на сигнальну кнопку, даючи водію знак зупинитись. А потім, лаючись на всі заставки, схопив товстими ручищами бідолаху за комір і буквально викинув її на трасу, як цуценя.
У перший момент пасажири, зайняті собою, навіть не зрозуміли, в чому справа. Усе відбулося так швидко, що вони отямилися лише тоді, коли автобус знову став набирати швидкість. Люди почали кричати водію, щоб зупинився, пропонували кондуктору гроші за квиток для дівчинки, але він був невблаганним...
Автобус нісся по трасі, а дівчинка, сама й беззахисна, залишилася на дорозі, де жодного будинку, тільки ліс з обох боків та випадкові перехожі.
Прости нас, маленька! Прости за те, що ми, кілька десятків дорослих людей, не змогли захистити тебе від жорстокості й немилосердя.
