У вересні в Астані (Казахстан) планується провести зустріч керівників країн-учасниць Єдиного економічного простору (Україна, Росія, Казахстан і Білорусь). Вона відбудеться в рамках саміту СНД. Експерти вже узгодили перелік із 28 пріоритетних документів із формування ЄЕП. Особливої важливості документи прийнято нещодавно в Сочі на зустрічі Леоніда Кучми та Володимира Путіна. Від реалізації цих домовленостей багато в чому залежить економічний смисл існування ЄЕП.
Підписані з Росією угоди в нафтогазовій сфері мають для України стратегічний характер, заявив Президент України Леонід Кучма після підписання відповідних документів. Він нагадав, що ще кілька років тому в пресі «мусували проблему» транспортування енергоносіїв до Європи — або через Україну, або через інші країни. «У всіх цих дискусіях поставлена крапка. Для української сторони існує довгострокова перспектива, що її трубопровідні магістралі завантажать на багато-багато років уперед, і нам треба думати тільки про їхній розвиток», — сказав Л. Кучма.
Отже, українсько-російський саміт у Сочі цілком певно продемонстрував успіх пакетного підходу до вирішення складних економічних проблем, що нагромадилися у відносинах між двома країнами. Зрозуміло, що при цьому обидві сторони продемонстрували максимальну гнучкість і пішли на серйозні поступки одна одній. Розглянемо саме цей аспект договірного процесу.
Слід визнати, що перший насправді значний крок у бік енергетичного зближення зробила Росія. Завдяки її нещодавній згоді розпочати будівництво нової газової магістралі на території України (з ділянки Богородчани— Ужгород) виведено з глухого кута процес створення міжнародного консорціуму із експлуатації газотранспортної системи України. У Сочі Росія й Україна навіть оголосили будівництво газопроводу Богородчани— Ужгород спільним стратегічним інвестиційним проектом. Утім, два роки тому саме Росія першою почала «трубопровідний» тиск, побудувавши в обхід території нашої країни ділянку нафтопроводу Суходольна-Родіонівська й істотно скоротивши завдяки цьому українські доходи від транспортування російської нафти. Але далі почалися переговори про створення ЄЕП, і у Кремлі, мабуть, зрозуміли, що лише силовими методами розбіжності з Україною не усунути. Отоді, мабуть, і почав вимальовуватись «нафтогазовий пакет»...
У відповідь на «осушення» своїх Придніпровських магістральних нафтопроводів Україна «підставила другу щоку» — погодилася на зниження тарифу на прокачування нафти в рамках інтеграції нафтопроводів Дружба — Адрія. Реалізація цього проекту, як планують у Москві, дозволить збільшити експорт російської сировини на 5—15 млн. тонн на рік.
Але вузловим пунктом гри був нафтопровід Одеса- Броди, задуманий і побудований для транспортування каспійської нафти територією нашої країни до Європи. Вiн заводив на простори платоспроможної Європи могутнього конкурента.
