Ну от ми й дочекалися Олімпіади-2004, про підготовку до якої так багато було сказано вітчизняними телеканалами. Як і було обіцяно, Перший національний показав нам, крім іншого, грандіозне відкриття. І, треба визнати, було що показувати.
У першому Олімпійському шоу було все — вогонь, вода й мідні труби, літаючі факелоносці та ефектне театралізоване дійство — з кентаврами, язичницькими богами та історичними символами. Загалом, якщо греки хотіли нагадати світу про те, що Греція — батьківщина не лише олімпійського вогню, а й, за великим рахунком, європейської культури, їм це вдалося. Щодо інженерних викрутасів, то і їх вистачало. Захоплення шанувальників спорту, які зібралися на стадіоні, викликало озеро, що утворилося просто на їхніх очах прямо в центрі стадіону (два млн. літрів!) і яке, за задумом сценаристів, по тім так само швидко зникло — практично безслідно. Величезні вогненні п’ять кілець, музично-світлова феєрія, захоплений рев трибун, парад олімпійських команд — усе це вражало. Однак, якщо говорити про голосовий супровід відкриття Олімпійських ігор, то, на жаль, побоювання з приводу відповідності рівня роботи українських спортивних коментаторів рівню запитів телеглядачів виправдалися вже в перший день. Враження було таке, що голоси «за кадром» розповідають про те, що відбувається на стадіоні, не телеглядачам, а радіослухачам. Нам переказували все, що ми й самі бачили, або розповідали про те, що погано ув’язувалося з «картинкою» на екрані. При цьому багато цікавих деталей підготовки шоу, про які розповіли, наприклад, російські телекоментатори, були залишені без уваги, а шкода.
Перші змагання й перші перемоги наших спортсменів також порадували. Особливо Яна Клочкова, про спортивні подвиги якої дуже «по-домашньому» розказав «1+1» — репортаж про те, як спостерігають удома за успіхами Яни її близькі, дуже прикрасив присвячені Олімпіаді спортивні випуски каналу. За плавцями взагалі спостерігати дуже цікаво, особливо, враховуючи нинішню спортивну моду. Ефектні гідрокостюми, сріблясті шапочки та дзеркальні водозахисні окуляри дивно змінюють спортсменів — у часи московської Олімпіади приблизно так зображали прибульців, біороботів або «людей iз майбутнього». Проте щодо останнього визначення, так воно і є. До того ж, Олімпійські ігри — це не лише змагання атлетів і країн, це видовище й спортивний фестиваль, кожна деталь якого — крок уперед порівняно з попередніми олімпійськими зборами.
Щодо іншого, то за першим тижнем, можливо, остаточні висновки робити зарано, але ті, хто має можливість дивитися не лише українське телебачення, зазначають, що повз наших телеглядачів проходить багато цікавих обставин і подробиць навколоолімпійського життя, про які наші спортивні журналісти або не вважають за потрібне розповідати, або залишають їх «на потім». Почекаємо?
