Серпень традиційно — пік «мертвого сезону» на ТБ. Так звані «серйозні» (авторські та інформаційно-аналітичні) програми — у відпустці. Головна страва телеменю — фільми та серіали не першої свіжості. «День» звернувся до експертів із запитаннями:
ЯК ВИ ВВАЖАЄТЕ, ЧИ Є АЛЬТЕРНАТИВА У «ЛІТНЬОГО ТБ» У ЙОГО НИНІШНЬОМУ ВИГЛЯДІ? ЧИ ПРАКТИКА «ПОЛЕГШЕНОГО ТБ» ВЛІТКУ ВИПРАВДАНА?
Валерій ГРОССМАН, програмний директор телекомпанії «ТЕТ»:
— Я вважаю (і завжди, до речі, вважав), що переконання, нібито влітку телевізор не дивляться, і через це літо в нас, на телебаченні, — міжсезоння, коли глядачам можна показувати те, що вже багато разів було показано, — це велика помилка. Причому помилка, що грунтується на реаліях, скажімо, п’ятнадцятирічної давнини, коли, наприклад, ті ж дачники дійсно нічого не дивилися... По- перше, зараз і дачників менше: люди віддають перевагу якимось іншим видам відпочинку. По-друге, і в місцях відпочинку у більшості випадків є телевізори. І, в принципі, це свого роду навіть неповага до глядача: а от, мовляв, ми все прибережемо на осінь, а влітку ви вже як-небудь понудьгуйте й помучтесь. Я не хочу казати, що це — чийсь злий намір. (Наприклад, у тій же Англії досі в неділю нічого путящого неможливо по телевізору подивитися.) Але я вважаю, що і глядачам, і телевізійникам буде краще, якщо від цієї помилки якомога швидше відмовляться, і телеканали нормально працюватимуть усе літо. Ось ми, зокрема, як працювали у травні, так працюємо й у серпні.
Так, можливо, телебачення влітку має бути полегшеним, більш розважальним і менш, як тепер говорять, обтяжливим. Адже людині й так жарко, і її треба якось усадити біля телевізора: але, скоріше, якимись сильними методами, а не ослабленими, як це нині робиться більшістю телеканалів (я маю на увазі повтори). Проте є й інші приклади. Та ж «Дорога Маша Березіна» на «1+1» — це прем’єра, причому прем’єра, на яку покладаються надії. Проте вона йде у липні-серпні. І нічого — судячи з рейтингу, люди дивляться.
Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ, професор Київського державного університету театру, кіно й телебачення імені Карпенка-Карого:
— Я гадаю, що ТБ постiйно показує не просто полегшений, а примітизований варіант умов сучасного людського існування. І це не просто дратує, це здається якоюсь недоброю інтригою проти цивілізації взагалі. Можливо, є кадрова проблема або семантично-жанрова проблема самого ТБ, але особливої різниці між якістю інтерпретації світу в телесезон і зараз, улітку, я не бачу.
Наталя ЛАВРИНЕНКО, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України:
— Я чудово розумію, що кожна організація має певні фінансові можливості, якийсь усталений стиль роботи (і навіть, можливо, не стільки стиль, скільки стереотип). Але мені як пересічному телеглядачеві здається, що, навіть маючи не дуже великі матеріальні можливості, можна зробити передачі, які ми дивимося влітку, більш пізнавальними й цікавими. Адже треба враховувати той момент, що далеко не всі діти влітку кудись виїжджають (я маю на увазі хороші курорти, піонерські табори, пізнавальні екскурсії), чимала частина їх все-таки залишається вдома. Або щонайбільше вони їдуть у село, де дивляться те саме ТБ. Та й дорослі також нерідко проводять свою відпустку або в місті, або на дачах.
В Україні — дуже хороша база документальних фільмів і матеріалів. І якби керівники телекомпаній не полінувалися відправити своїх працівників у архіви, то на базі тамтешніх матеріалів можна було б створити дуже багато пізнавальних передач. Історичних, культурологічних тощо, які з цікавістю дивилися б і дорослі, й діти. Такі програми в доступній формі, втім не надто перевантажуючи, давали б людям хоч якусь базу для роздумів. Тому що, в принципі, вже всі кажуть, що перемикати канали й на кожному бачити стріляючих людей, кров, банкноти, що летять з даху, або що-небудь у цьому роді — це вже просто нудно. Це набридло. І треба давати телеглядачеві хоч якусь поживу для розуму. Щоб ті ж діти, підростаючи, могли відповісти на запитання, де розташованi, наприклад, Брюссель і Гельсінкі. До того ж, запропонований варіант, як на мене, — це й найдешевший шлях поліпшення роботи ТБ, адже використання архівних матеріалів не передбачає великих витрат на створення програм.
