Нинішній весняно-літній сезон підніс приємний сюрприз — Київ став для жителів країн СНД, особливо росіян, одним iз наймодніших туристичних напрямків. За порівняно невисоку ціну сюди їдуть подивитися визначні пам’ятки як «дикуном», так і через турфірми. На три дні й на тиждень. На поїзді й на літаку. У Москві навіть, як розповіла знайома, стало популярно з подивом запитувати: як, ви ще не були в Києві?
Словом, попит з’явився. Хоча напливу туристів з розвинених європейських країн поки не спостерігається — минулого року, за даними МЗС, на всю Україну таких припало всього 110 тисяч. Але в будь-якому разі 2003-го від туристичної діяльності столиця отримала до скарбниці 49 мільйонів гривень. У Головному управлінні з туризму і курортів «підрахували»: на екскурсіях побували 2,5 мільйона людей, а як туристи, за їхніми даними, Київ відвідали представники 133 країн.
Інше питання, що ми змогли їм запропонувати. Наприклад, на російському сайті otzyv.ru дехто написав, що в Києві — справжній екстремальний туризм. Організатори туру недвозначно натякали, що «ці туристи зі своїми претензіями їм уже неабияк набридли», були сюрпризи зі зміною часу відправки поїзда (на півтори години раніше), скандали на кордоні через відсутність кількох людей у списках... А ще — екскурсоводи, які замовкали саме біля кожної видатної пам’ятки, автобуси зі зламаними мікрофонами.
У результаті в більшості випадків враження від Києва залишалися вельми стриманими: місто, звісно, красиве, чисте й затишне, але, водночас, що таке сервіс для туристів — там поки ще не зрозуміли.
Напевно, найближчим часом зрозуміють. Міськрада затвердила програму розвитку туризму, позначивши в ній «больові точки» сфери. Для початку — екскурсії. Сьогодні, наприклад, запросто можна зіткнутися з тим, що заплатити за обслуговування запропонують прямо в автобусі, а супроводжуючий відвезе, скажімо, до Софії Київської та з почуттям виконаного обов’язку помахає рукою. Це, за словами заступника начальника головного управління КМДА з питань туризму і курортів Миколи Грицика, називається тіньовий сектор туристичних послуг, управи на який знайти, на жаль, поки не вдається. Що ж до легальних контор, то головна проблема — кадри. Екскурсоводи нерідко, м’яко кажучи, пенсійного віку, й далеко не завжди орієнтуються в новітній історії. Буває (в цьому переконалися й працівники Міськадміністрації, поїхавши на екскурсію містом), припускаються й грубих фактологічних помилок. На цьому тлі вже не дивує той факт, що в переліку тематичних екскурсій по Києву значиться «Країна Піонерія». А групи іноземних туристів нерідко не розуміють гіда — не дозволяє цього зробити вимова та грамотність.
За словами Миколи Грицика, прийняте рішення запровадити обов’язкову атестацію гідів й екскурсоводів, як і в інших сферах: якщо ти працюєш, то, будь такий ласкавий, підтверджуй свою кваліфікацію — здавай екзамен комісії. «Оцінку» екскурсоводу можна буде поставити лише в тому разі, якщо в нього будуть при собі контрольні тексти на теми, які він збирається вести, а також рецензії на них. Крім того — вища спеціальна освіта. Якщо її немає — обов’язково необхідно пройти спецкурс у інституті туризму ФПУ, на пільгових основах, але все ж небезкоштовно. «Екскурсії — дуже важлива компонента туристичних послуг, — говорить М. Грицик, — адже саме вони формують враження про місто. А крім того, якщо ми плануємо зробити їх обов’язковим доповненням до шкільних програм — помилок вибачати не можна».
Проте в розвинених країнах усю стратегічну важливість екскурсій оцінили вже давно. Проведення їх без спеціальної ліцензії суворо заборонене, а «смiйманого на гарячому» чекають значні штрафи. Для того, щоб отримати ліцензію, там проходять навчання у школі або на курсах гідів-екскурсоводів. Хоча воно коштує чимало, нікому на думку не спадає замінити його «самонавчанням». До того ж, без бейджа, який можна отримати, лише виконавши всі вимоги, до жодного культового закладу екскурсовода не підпустять.
У Києві ж (поки лише столиця вирішила навести порядок в екскурсійній діяльності) розгорівся справжній скандал. Ідею розібратися з темами — визначити, що розповідати іноземцям, а що, скажімо, лише групі філологів — сприйняли спокійно. Але атестацію та бейджі назвали грубим лобіюванням міськадміністрацією інтересів окремих фірм, що надають екскурсійні послуги. «Пропрацювавши в цій сфері 30 років, я що, повинен роздруковувати всі матеріали, просити написати на них рецензію і, як хлопчик, звітувати перед комісією? — обурювався 66-річний екскурсовод, який не побажав відрекомендуватися. — А мій друг, наприклад, просто захоплюється історією. То що, йому тепер із сивою головою на студентську лаву сідати?»
Екскурсоводи зі стажем пророкують, що подібне впорядкування призведе до того, що про столицю нікому буде розповідати. Робота рідкісних, але потрібних фахівців обходитиметься фірмам дорожче, а значить, їм не залишиться нічого іншого, як підвищити ціни на екскурсії. Є, щоправда, й інша думка. У Головному управлінні з туризму і курортів стверджують, що сьогодні, на відміну від тих часів, коли не знали навіть, що таке туристичний менеджмент, профільні вузи є. Притому в достатній кількості. Гідами ж запросто можуть стати випускники факультетів іноземної філології і лінгвістики, закінчивши спеціальні курси. Не проблема в цьому випадку й зарплата — винагорода у фірмах, які зацікавлені в тому, щоб їхніми екскурсіями завжди були задоволені, гідна. «Якщо раніше в Союзі подорожували практично безкоштовно, то сьогодні — це гроші клієнта, і він має право вимагати за них якісного обслуговування», — переконаний М. Грицик.
Проте скарги не завжди бувають обгрунтованими. Наприклад, замовнику не сподобалося, що фірма відмовила в проханні не випускати з екскурсійного автобуса клас. Мовляв, пива нап’ються, а нам розгрібати. Траплялося, екскурсанти з Західної України, незважаючи на те, що в складі групи були й росіяни, вимагали розповідати виключно українською мовою. Не подобається часом комусь і ігнорування вимог змінити маршрут: наприклад, замість Києво-Печерської лаври поїхати в Пирогове.
До речі, переїзди — окрема тема. Припаркуватися біля відомого місця паломництва туристів — площі Богдана Хмельницького — практично неможливо. Стоянка там є, але тільки для легкових і переважно службових автомобілів установ, що розташовані там. Керівництво ж платних парковок категорично проти того, щоб робити знижки для екскурсійних автобусів. Їздити Хрещатиком туристам — як у вихідні, так і у буденні дні — також не дозволено. Менеджер круїзної компанії «Червона рута» Ірина Солонецька розповідає, що в центрі групи буквально на ходу застрибують у автобус, перед яким уже стоїть водій з 20- гривневою купюрою для «відмазки». До списку екстремальних розваг туристів у Києві можна додати наявність одного громадського туалету на Андріївському узвозі та повну їхню відсутність на тій же площі Богдана Хмельницького, в районі Оперного театру, на Печерську...
Один раз дізнавшись про всі складності, з якими доводиться стикатися в Україні, великі зарубіжні туроператори вважають за краще не ганьбити своє ім’я й не публікувати у своїх проспектах пропозиції про нас. І. Солонецька розповідає, що після того, як група близько двох годин стояла в черзі, щоб отримати страховку, одна велика компанія просто відмовилася з ними співпрацювати. Притому, що вони забезпечували до 15% клієнтів «Червоної рути», а питома вага останньої становила в них всього 0,2%.
У принципі, не виключено й повторення подібних прецедентів. Так, виїжджаючи, іноземні туристи запевняють, що Київ їм сподобався набагато більше, ніж Москва або Санкт-Петербург. Але вони не забувають про те, як у своєму похилому віці тягли сумки через усю площу біля аеропорту Бориспіль — під’їзд до входу було перекрито з нагоди прибуття VIP-персон. Як заповнювали міграційну карту на непристосованих для цього «стовпчиках», як не могли взяти візок для багажу, оскільки, прилетівши в Україну, не мали при собі 25 копійок... Звісно, на тлі складностей пересування вже дріб’язком виглядає запроваджене водіями табу на користування туалетами в автобусі, нерідкісна відсутність належної страховки на час екскурсії та сертифіката якості на воду для приготування чаю-кави.
Незважаючи на такий багатий перелік суб’єктивних і об’єктивних чинників, у міськадміністрації стверджують, що задумані реформи зможуть істотно зменшити кількість неприємних ситуацій для туристів і, відповідно, збільшити їхню кількість. За словами М. Грицика, вже нині проспектів про Україну, які привозяться на міжнародну виставку, не вистачає, щоб забезпечити ними всіх бажаючих. А приємний і спокійний відпочинок у Києві покликана забезпечити туристична міліція, яку планують створити найближчим майбутнiм. Якщо знадобиться, вона «ставитиме на місце» екскурсоводів, боротиметься з тіньовиками й перевірятиме подорожні листи автобусів. Щоправда, чи зможуть новації обрости змістом, а не залишитися формою — поки риторичне запитання.
