Шановний Василю Петровичу!
Дякую вам за відгук на мою статтю «Рік духовності — під символами бездуховності» («День» від 25 червня ц.р.) та висловлену думку щодо широкого кола питань, які виявилися для вас актуальними.
У своєму листі ви зачепили питання висвітлення істориками подій Великої Вітчизняної війни, про ставлення до розвідника Миколу Кузнєцова, до Степана Бандери й інших історичних осіб. На мій погляд, для розуміння ролі кожного з них в історії України потрібен максимум знань, мінімум впливу політики та цілковита відсутність впливу політиканства. Надто багато знаходиться мисливців використати минуле в своїх одномоментних політичних ігрищах для розколу країни на Схід і Захід, для поділу українського народу на «москалів» і «бандерівців». Газета «День» — якраз одна з небагатьох у морі ЗМІ з метою консолідації українського суспільства висвітлює найгостріші, найболючіші та найнеоднозначніші події історії — глибоко, повно й об’єктивно.
Ви також вважаєте, що всі історичні події треба розглядати об’єктивно та різносторонньо. Зокрема, саме в такому напрямі ви намагаєтеся осмислити роль Сталіна в історії. З одного боку, ви пишете про його злочинні діяння, а з іншого — ви вважаєте, що Сталін зіграв велику роль у перемозі над нацистською Німеччиною в Великій Вітчизняній війні.
Але такий, як вам здається, об’єктивний підхід насправді може відображати минуле лише у викривленому дзеркалі. Виходить, що диктатор, на душі якого безліч злочинів проти людства, нібито виконав визвольну місію, ощаслививши людство. Сталін узагалі належить до тієї категорії історичних персонажів, яких неможливо навіть абстрактно уявити в «білому одязі», надто жахливі його лиходійства та дуже зловісна його роль в історії. Не посилатимуся на імена відомих істориків і їхні аргументи щодо того, що Перемога дісталася дуже високою ціною, про нічим не виправдані величезні людські втрати через злочинні прорахунки Сталіна та його оточення. Про це ж мені розповідав мій батько, Александров Опанас Пилипович, який воював у ВВВ і дійшов до Берліна. Він говорив, що Перемога завойована не завдяки, а всупереч Сталіну. На фронті люди захищали свою країну, своїх рідних і близьких. Перемога над гітлерівською Німеччиною була можлива лише завдяки мужності та героїзму «простих» людей — солдатів, офіцерів, партизанів, підпільників і повстанців. Саме в цьому, на мою думку, й полягає об’єктивний погляд на події тих років.
