На початку виборчої кампанії «День» звернувся до своїх читачів, авторів та експертів із пропозицією сформувати «громадський запит» для майбутнього глави держави. Власні кореспонденти «Дня» в регіонах — від Львова до Луганська — ставлять своїм землякам запитання: «Що, на вашу думку, має зробити для України її майбутній президент?». Свої міркування на сторінках газети вже висловили жителі Криму, Хмельницької та Житомирської областей. Сьогодні — слово рівненчанам. Пропонуємо приєднатися до нашого обговорення, участь у якому можуть взяти також і кандидати на посаду президента, — їхні пропозиції виборцям «День» готовий розмістити на своїх сторінках на рекламних засадах.
Михайло ЯКИМОВИЧ, прес-секретар Рівненсько-Острозької єпархії Української православної церкви Київського патріархату:
— Мої власні надії, як, сподіваюсь, і мільйонів парафіян Української православної церкви Київського патріархату, пов’язані з глибоко віруючим президентом. З тим, хто докладе всіх зусиль для возз’єднання українських православних Церков у єдину Українську помісну православну церкву. Для тих, хто стверджує, що держава не повинна втручатися у справи Церкви, зауважу, що йдеться не про втручання української політичної еліти у внутрішньоцерковні справи, а про здатність глави держави переконати еліту України в необхідності консолідації навколо ідеї єдиної помісної Церкви, об’єднання навколо неї представників громадськості, підприємців, інтелігенції. Лише такий шлях дасть українцям можливість стати духовно багатшими, сприятиме відродженню в суспільстві християнських та національних традицій.
Консолідоване українське православ’я — це той чинник, який позбавить Україну ризиків входження до інтегрованого, глобалізованого світу. Мені небайдужа доля України, й тому я голосуватиму за того кандидата, який зможе гідно відстоювати інтереси своєї держави і на сході, і на заході і водночас бути прикладом моральності та духовності для всіх українських громадян.
Віктор ІЛЬЧУК, журналіст:
— У принципі мене не дуже хвилюють особисті риси характеру того чи іншого кандидата. Окрім двох. На мою думку, вкрай важливо, щоб у майбутнього президента вистачило волі й рішучості для вирішення головного для України завдання — повноцінного входження до Євросоюзу та НАТО, вступу до Світової організації торгівлі. Багатовекторність зовнішньої політики та вже звичне постійне кивання в бік Росії повинні відійти в минуле. І не треба постійно підкреслювати, що ми ще не готові до євроінтеграції. Мовляв, нам ще треба багато працювати, удосконалювати вітчизняне законодавство, провести радикальні економічні реформи тощо. Не заперечую — безумовно, треба. Але приклад Румунії, економіка та рівень демократії якої не дуже відрізняються від наших сучасних реалій, доводить, що бажання та воля її керівників стати повноправним членом НАТО та ЄС виявилися значно переконливішим аргументом для цих організацій, аніж внутрішньодержавні реформи Румунії.
Я про те, що рано чи пізно потрібно робити вибір. Або ми назавжди залишимося васалами Росії, або, як прибалтійські держави, віддамо перевагу Європі. Якщо майбутній президент України поведе нашу державу другим шляхом, то всі зусилля державних чиновників будуть направлені на те, щоб швидше та якісніше реалізувати вимоги Євросоюзу. А це й економічні реформи, й розвиток громадянського суспільства, й демократичні свободи, й підвищення рівня життя громадян України.
Олег ТУМАНОВСЬКИЙ, депутат Рівненської міської ради:
— Мені як депутату, якому постійно доводиться вислуховувати скарги виборців на недобросовісність та свавілля чиновників, хотілося б, щоб майбутній президент України спромігся нарешті провести комплексну адміністративну реформу й поклав край корупції в державних органах влади. Мої сподівання пов’язані з тією людиною, яка зуміє нарешті покінчити з таким ганебним явищем, як бідність. Прозорі, рівні умови реалізації власних можливостей у різних сферах діяльності, гідне пенсійне забезпечення, адресна допомога особливо нужденній категорії населення — ті кроки, що в першу чергу необхідно буде зробити новообраному президенту. Причому така політика повинна базуватися не на популістських гаслах, а на радикальних економічних реформах. Покращання податкового законодавства, відміна фактично всіх видів пільг, дійова боротьба з корупцією та хабарництвом, амністія капіталів сприятимуть збільшенню закордонних і вітчизняних інвестицій, різкому скороченню сектора тіньової економіки, пожвавленню виробництва, створенню нових робочих місць тощо.
Як представнику місцевої влади мені дуже хотілося б, щоб глава держави приділяв більше уваги регіонам. Йдеться, звичайно, про надання їм більшої економічної самостійності. Міста, області, райони повинні мати самодостатні бюджети, які б стимулювали місцеве виробництво та водночас послабили їхню залежність від центру. Можливо, уже на часі проведення територіальної реформи за рахунок злиття кількох областей у потужні регіональні утворення, як, приміром, у Німеччині.
Не сумніваюся, що такі радикальні зміни позитивно впливатимуть на стосунки України з Євросоюзом, і вже незабаром ми зможемо претендувати на кандидатський статус у цій організації. Що стосується НАТО: в разі проведення швидкої та якісної реорганізації українського війська, в якому служитимуть професіонали та яке буде оснащене найсучаснішими видами зброї, то вже десь через два роки Україна зможе досягти натовських стандартів.
Ігор ГОШОВСЬКИЙ, голова Молодого Руху Рівненщини:
— Однією з найголовніших причин успішності європейських держав є їхній системний підхід до молодіжних проблем. Кандидат, який у своїй програмі максимально задовольнятиме потреби сучасної української молоді, стане, якщо хочете, виразником її ідей, сподівань та прагнень і отримає від мене вотум довіри на п’ять років. Якщо ж він створить умови для самореалізації молодої людини, забезпечить їй право на освіту та високооплачувану роботу, надасть кожній молодій сім’ї реальну можливість придбати житло, то в нього будуть всі шанси бути обраним президентом і на другий термін.
А ще мені надзвичайно болить постійна залежність України від своїх сусідів. Тому побажав би новому главі держави приймати лише самостійні рішення, розробити стратегію подолання енергетичної залежності від Росії шляхом впровадження альтернативних джерел енергії, провести військову реформу й подати заявку на вступ до НАТО. Такі кроки сприятимуть міжнародному авторитету моєї держави та пришвидшать євроінтеграційні процеси.
Микола КРАСЬКО, художник:
— Я як людина творчої професії у першу чергу очікую від наступного президента створення в Україні належних умов для самореалізації кожного, хто має хоч крихту таланту. З раннього дитинства й до професійної зрілості митців повинна оточувати постійна турбота з боку держави. Мені здається, що повинна бути розроблена цілісна програма розвитку української культури, в якій має бути передбачено фінансування творчих спілок, студій, конкурсів, виставок, музеїв. До цієї святої справи необов’язково залучати державні кошти, а шляхом податкових заохочень викликати в українських бізнесменів бажання ставати меценатами. Політика мистецького протекціонізму вже через якихось десяток років неодмінно дасть свої плоди, і світ говоритиме про Україну як про державу найталановитіших людей. Повірте, усі підстави для такого твердження в нас є. Адже значно приємніше, коли про Україну говорять як про державу Руслани, аніж про країну касетного скандалу.
