Європейська футбольна першість, що завершилася не так давно в Португалії, дало багату поживу для роздумів не лише фахівцям і спортивним журналістам, але і любителям футболу України. А гра нових чемпіонів — збірної Греції, — хоч як це парадоксально для когось, дала відповідь на питання: чому збірна України не чемпіон Європи? Думаю, ніхто не стане заперечувати, що ми можемо знайти двадцять українських футболістів, які не поступаються як у техніці, так і взагалі в умінні грати в футбол, кращій грецькій «двадцятці». Так в чому ж тоді основна причина? На мій погляд, їх дві.
По-перше, відсутність у наших гравців психології переможців. На відміну від тих же греків, українські футболісти на гру з суперником, який посідає високе місце в світовому рейтингу, виходять з якоюсь приреченістю, не вірячи в перемогу. Пригадайте, що півтора року тому у Києві наша збірна упевнено переграла греків, керованих тим же Отто Рейхагелем, у відбірному матчі до чемпіонату Європи. Перемогли тому, що не боялися суперника, якого тоді ніхто не відносив до грандів європейського футболу. Проте у фінальну частину вийшли не ми, а греки, яких, знов-таки на відміну від нас, не збентежила сила іспанської збірної.
По-друге, у більшості гравців нашої команди відсутнє почуття патріотизму і відповідальності за результат. Складається враження, що для них виступ за національну команду — важка робота. Чи не тому одні намагаються під різними приводами «уникати» гри, а інші просто «відбувають номер» — просто є присутніми на футбольному полі. Скільки разів ми спостерігали картину, коли один наш футболіст веде боротьбу з двома- трьома суперниками, а інші — стоять і з цікавістю спостерігають, чим же це закінчиться. Звідси і швидкості гри національної команди — на таких грають хіба що третьорозрядні команди.
Саме перераховані чинники психологічного і морального плану є першочерговими причинами нинішніх невдач національної збірної України.
