Затвердженням свого антихристиянського, компромісного проекту європейської Конституції Захід нам підказує, на кому нам потрібно зупинити свій вибір на осінніх президентських виборах. Це повинен бути справжній християнин. Буде він у партії влади або опозиції, або звідкись ще — неважливо.
Як і тисячу років тому Київ знову стоїть перед своїм наверненням. Наверненням до християнства. І тисяча років — як один день. Вірніше, День. Знову світові торговельні шляхи пролягли через нашу країну. Тільки якщо раніше вони з’єднували Південь iз Північчю (греків з варягами), то тепер після тисячоліття розбрату і міжусобиць, після тисячоліття підлеглості і залежності вони з’єднують Захід зі Сходом (ЄС з Росією, Китаєм і Індією). І ми знову стали мандрівниками, посередниками на цьому Великому Шляху. Кому що потрібно. Комусь потрібна закрита, законсервована закрита держава і варварське, язичницьке суспільство, що розділяє людей за матеріальним, національним і релігійним принципами. Нам же (і всьому світу!) потрібна відкрита, цивілізована держава і громадянське, християнське суспільство, що об’єднує всіх людей без відмінності за майновим, етнічним і віросповідальним принципами.
Якою наша Україна є сьогодні для світу? Державою і суспільством першого типу. Але чи буде так завжди? Звичайно ж, ні. Життєздатні і потрібні світу завжди тільки держави і суспільства другого типу, засновані на неампутованій здатності людей до мислення, неутилізованого сумління, і на серйозному ставленні їх до життя свого та інших людей. А це неможливо без звільнення людей від страху. Християнство діяльно обмежує нашу свободу, думку, совість, спрямовує їх від руйнуючої вседозволеності і свавілля в спокійне і безстрашне русло Любові, тобто усвідомлення абсолютної цінності як кожного людського, так і будь-якого життя взагалі. Любов до будь-якої серйозної думки і є Наукою. Любов до свободи і є Демократією. Повага до людей і є Моральністю, Сумлінністю. Тільки це і становить громадянське суспільство.
У нас воно поки не існує. І найголовніше — створити його звичайним способом не можна. Нікого і ніколи не можна примусити любити. Нікого і ніколи не можна примусити думати, бути вільним, а не рабом, мати совість. Це має бути справою кожного. І тільки звернувшись до самого себе, кожний обов’язково знайде вихід до інших. І тільки так може з’явитися справжнє, діяльне, активне і потрібне світу суспільство Громадян України! Громадянське суспільство — не виборне, не альтернативне, не конкурсне, але само є вибором, примиренням альтернатив, дозволом на будь-який конкурс. Лише допотопні, варварські, язичницькі, племінні, «корпоративні» суспільства, що роздираються різними інтересами, культивують вибори, конкурси як такі. Це гра в життєдіяльність, а не доросле, серйозне життя. Ми обираємо вже сьогодні християнство і громадянське суспільство. І хай на цьому наш вибір, нарешті, закінчиться!
