Спостерігаючи за ходом політичних процесів у нашій державі, напередодні офіційного початку виборчої кампанії у справі виборів Президента України рядовий виборець мимовільно запитує себе: що день майбутній нам готує? Намагаючись знайти відповідь на поставлене запитання, аналізуючи хід неофіційної виборчої кампанії, яка вже давно й неприкрито ведеться деякими потенційними учасниками передбачуваних президентських перегонів, неважко спрогнозувати «спекотне» літо та «брудну» осінь.
Всі потенційні кандидати ратують за чесні вибори, а які ж це чесні вибори, коли виборча кампанія ще не розпочалася, а виступи деяких представників і «Нашої України», і Компартії, і інших політичних сил з парламентської трибуни важко сприймати інакше, аніж агітацію за свого кандидата. Адже у відповідному законі дуже детально визначено, як і коли можна проводити агітацію. До речі, виборчий закон непоганий, і якщо його дотримуватися, то можна виборчу кампанію провести прозоро, чесно й ніяка фальсифікація результатів виборів неможлива. Але це, природно, в тому випадкові, якщо поважати закон і виконувати його. Хоч і в ньому є деякі «лазівки».
Чим можна пояснити, що в законі про вибори Президента збережено норму збору півмільйона підписів на підтримку кандидата? Скільки вже писали про те, що зібравши мільйон підписів на свою підтримку на минулих виборах, деякі кандидати навіть одновідсотковий бар’єр не змогли здолати. Якщо ця норма явно не працює, то навіщо залишати її в законі, навіщо давати можливість чиновникові, який перевірятиме підписні листи, вирішувати, допускати кандидата до виборів чи ні. Лише виборці мають право вирішувати, кому бути Президентом, і вплив урядовців на цей процес має бути усунений у принципі.
Спостерігаючи за тим, що відбувається у нас на політичному фронті, я мимоволі запитую себе: кому потрібні чесні вибори?
По-перше, чесні вибори потрібні рядовим виборцям. Це єдина можливість для пересічних громадян один раз на п’ять років хоч якось вплинути на владу, змусити «слуг народу» пригадати, що в них є «господарі» — народ, причому господарі чомусь живуть набагато гірше, аніж слуги.
По-друге, чесні вибори потрібні владі, але судячи з того, що відбувається, влада цього наразі не усвідомила. Обраний глава нашої держави буде відстоювати інтереси держави на міжнародному рівні, вести переговори з главами інших держави. Повірте, що глави держав, обрані демократичним шляхом, не сприймуть того, хто отримав свою посаду не зовсім чесно. І йому буде дуже важко представляти країну на міжнародній арені, а країна зазнаватиме від цього великих утрат. Тому саме влада більше за всіх має бути зацікавленою в проведенні чесних виборів.
Ну, а виборцеві потрібно сподіватися насамперед на самого себе. Тут всі рівні — у кожного один голос. Чи зможемо ми віддати його за того кандидата, який прийшов до політики для того, щоб захистити знедолених, допомогти піднятися з колін кожній людині, кожному підприємству й Україні загалом — залежить від кожного з нас.
