Зазвичай батьки прагнуть виховати свою дитину генієм, більш того генієм визнаним. Ось і відправляють своїх чад на різноманітні інтелектуальні шоу, а також на конкурси краси. Але якщо з дитячим «Полем Чудес» або «Найрозумнішим» усе більш-менш зрозуміло — на них дитина має виявити завдатки своїх майбутніх інтелектуальних здібностей й особливу, дитячу кмітливість, то конкурси краси все ж справляють враження іграшок дорослих, до яких діти залучаються не зовсім обдумано.
Як запевняють психологи, саме дорослі найчастіше вирішують: брати участь їхній дитині у конкурсі краси чи ні. Великою небезпекою для своїх дітей є батьки з нереалізованими мріями та планами, котрі вони намагаються втілити у життя «руками» своїх дітей. Іншими словами, на дитину покладається відповідальність зробити те, що не змогли зробити її мама чи тато. За словами наукового консультанта Державного центру соціальних служб психолога Юрія Калашникова, жінки, як правило, ставляться до своєї зовнішності надто трепетно, а дочок вважають частиною себе. Мама, яка не стала у ранній молодості королевою краси хоче, щоб її нарешті гідно оцінили. Як мінімум стрес у такій ситуації дитині забезпечений. Але навіть якщо особливого тиску з боку батьків вона не відчуває, існує кілька нюансів, що істотно «підмочують» райдужну репутацію дитячих конкурсів краси.
По-перше — фізичні навантаження у модельному бізнесі далеко «не дитячі»: зйомки до п’яти годин поспіль, безкінечні заняття зі стилістами та хореографами. Деякі дівчатка навіть сідають на дієту. А на конкурс «Маленька міс світу- 2001», що проводився в Одесі, учасниця з Казані приїхала з пошкодженою ногою, при цьому на сцені їй потрібно було співати і танцювати. Маленькі моделі зізнаються журналістам, що і після поразки, і після перемоги їм більше за все на світі хочеться опинитися вдома і, нарешті, лягти спати.
Однак факт перемоги чи поразки може мати для дитячої психіки більш серйозні наслідки, ніж утома. На думку психологів, змагання у красі здатне сильно травмувати дитину, і стати причиною безлічі комплексів, у тому числі комплексу неповноцінності. Як відзначає доктор психологічних наук, професор КНУ ім. Т. Шевченко Наталія Максимова, уберегти дитячу психіку не так уже й просто, і зробити це може тільки професіонал: «У дитячих конкурсах краси надто багато мінусів і надто багато небезпечного. І якщо вже такі заходи проводяться, то вони мають обов’язково контролюватися професійними психологами і педагогами. Дитину можна правильно підготувати і до першого місця, і до останнього, але зробити це під силу тільки професіоналу.»
Проте не все вдалося б проконтролювати й професійному психологу. Та ж Наталія Максимова особисто чула, як після одного з конкурсів батьки разом із дітьми обговорювали нечесне суддівство, та прогнозували, хто кому і скільки дав «на лапу», щоб перемогла така сіра і непомітна дівчинка. На думку психолога, особливо насторожує, що в усіх замітках і статтях, присвячених дитячим конкурсам краси, зустрічається словосполучення «дорослі моделі». Претендентки на звання «міні-міс» у своїй більшості співають дорослі пісні й танцюють композиції «для дорослих». У багатьох конкурсах одне із завдань — спародіювати естрадну зірку, і наші діти перевтілюються у «ВІА-Гру» або «Глюкозу». То що ж виходить, що всі ці конкурси дорослі вигадали лише для того, що б насолоджуватися тим, як діти намагаються бути схожими на них. І що замість дитячої самобутності на дитячих же конкурсах демонструється схожість з дорослими «суперзірками».
Існує особливо радикальна думка — що всі ці конкурси порушують конвенцію про права дитини, а їхніх засновників слід би перевіряти у психіатрів. Як запевняє Юрій Калашников, до 18 років дитина ще не розуміє, що торгує своєю особистістю, і, у принципі, тілом: «Дитина звикає до того, що на неї усі дивляться. Звикає, що потрібно кривлятися. Унаслідок чого, вона потім не розрізнює життя і сцену.»
Інтерес до дитячої краси пояснюється, звичайно ж, модою. Такі конкурси проводяться у всьому світі, як усередині окремих країн, так і міжнародні. Україна, ясна річ, не залишається осторонь. Сьогодні кожен регіон нашої країни проводить кілька «міні-міс» конкурсів на рік. У 2005-му місцем проведення конкурсу «Міні-міс України» стануть Чернівці, оскільки цього року 9-річна чернівчанка Тетяна Царик повернулася додому «Першою принцесою України». Прес-клуб реформ недавно організував зустріч журналістів з юною красунею та її подругами. Усі дівчатка — уже досить відомі у дитячому модельному бізнесі України, адже на їхньому рахунку участь не в одному престижному конкурсі. Правда, участь у подібних змаганнях коштує недешево — 200 — 300 умовних одиниць лише на реєстрацію, плюс усі супутні витрати. Але батьки не шкодують коштів на своїх красунь, а дівчатка щосили прагнуть виправдати їхні сподівання.
