Усі світові ЗМІ облетіла інформація: наприкінці червня в Каліфорнії піднявся в небо унікальний перший приватний ракетоплан «SpaceShipOne». Ну то й що? — запитаєте ви. А ось що: за цим проектом стоїть мільярдер Поль Аллен, колишній колега Білла Гейтса по «Майкрософту». Він заробив свої мільярди на високих технологіях, заробив «з нуля». І знову вкладає їх у «хай-тек», і знов заробить нові мільярди, бо черга на польоти на «SpaceShipOne» вже становить 100 осіб за ціни «квитка» $100000 — і «то ли еще будет, ой-ой-ой»!
Адже Аллен цілком міг вкласти свої мільярди, приміром, у перепродаж контрактів з нафти або газу. Але ні — він знову, з нуля підняв новий «хай-тек»! Як жартують у народі: «Кесарю — кесареве, а слюсарю — слюсареве». Цар бізнесу Поль Аллен робив і робить гроші (і, помітьте, дуже великі гроші) на новітніх високих технологіях (а якщо «новітніх» — значить з нуля!). А майже всі наші українські «бізнес-сантехніки» ось вже 12 років правдами й неправдами перерозподіляють усе ті самі жалюгідні індустріальні залишки минулого сторіччя, що дісталися Україні від СРСР...
Хоча, звісно, промови з високих трибун про інноваційний курс розвитку України останнім часом звучать дедалі голосніше й захоплююче. Але ось відкриваю свіжий номер однієї відомої української газети й читаю там про чудового вченого Олега Лаврентьєва, сподвижника академіка Сахарова по «водневій бомбі» — виявляється, він не тільки живий-здоровий (ви вже пробачте мене, Олеже Олександровичу), а й активно працює в Україні! А над чим працює? — Пусте, «дрібниці», всього лише розробив термоядерну електростанцію! Але ж для України, позбавленої власних нафтогазових скарбів, — це СУПЕРПРОРИВ! (Одна пристойна ТЯЕС може замінити всі українські теплоелектростанції!) Панове кабмінівці, панове олігархи, ну що ще може бути більш інноваційним, більш інвестиційним і «хайтековим»?! Але ні, нам не до того. Тут треба терміново закріпляти успіхи в гірничо- металургійному комплексі, потрібні чималі бюджетні кошти на нові пільги для ГМК, потрібні кредити, щоб прикупити ще кілька металургійних заводів у Польщі з Чехією.
Такими нас і запам’ятає Європа: в одній руці мішок із вугіллям, в іншій — чавунна болванка, над нами — закопчене небо, під нами — отруєні ріки, на обличчях — задоволена усмішка переможців, які перемогли самі себе...
