У ході міжнародного журналістського автопробігу «Дорога до Криму: проблеми та перспективи», організованого Всеукраїнським автомобільним клубом журналістів, а також Всеукраїнським благодійним фондом «Журналістська ініціатива», кореспондентам «Дня» вдалося поспілкуватися з кількома представниками влади АРК. Феодосійський міський голова Володимир ШАЙДЕРОВ не приховував, що проблем у ввіреному йому господарстві вистачає, проте мав вигляд переконаного оптиміста. Головне питання Криму — земельне, з яким значною мірою пов’язана проблема міжнаціональних відносин, — пан Шайдеров пропонує вирішувати із застосуванням насамперед законів ринкової економіки.
— Які проблеми вашого міста не під силу вирішити місцевій владі?
— Хотілося б, щоб у Києві поблажливіше ставилися до регіонів при розподілі бюджету. Не можна назвати розумною ситуацію, коли всі податки йдуть до центру. Допоки становище не зміниться, існуватиме бідність у регіонах, постійно лаятимуть центр, буде невдоволення владою.
— Останнім часом Крим часто згадували в українських та зарубіжних ЗМІ в контексті проблеми міжнаціональних відносин. Які з цим справи у Феодосії?
— Ми робимо ставку на розвиток насамперед людських відносин між представниками різних національностей. Мій досвід показує, що якщо відсутній діалог на такому рівні, міжнаціональний мир не встановити жодними законами.
— Чому ж у Криму не завжди вдається налагодити такий діалог?
— Отже, десь недопрацьовує влада, десь ми, чиновники, не проявляємо належного завзяття. Звинувачувати в цьому випадку народ — шлях тупиковий. Насамперед кожна людина, наділена владою, повинна запитати себе, чи все вона зробила для того, щоб вирішити проблеми, які призводять до міжнаціонального напруження.
— Як відомо, це, зокрема, земельне питання. Чи бачите ви можливість його вирішення в найближчому майбутньому?
— Землі вистачить усім. До чого тут татари? Просто не треба одному давати 10 гектарів, коли другому не дають і десяти соток. До того ж, земля — це вічний товар. Це проблема всього людства. І наша проблема не в тому, що хтось поганий і хтось хороший, а в тому, що ми хочемо бути казково багаті сьогодні та зараз. Але не всі будуть багатими. Одні будуть багатими, другі — середняками, треті — бідними.
— Тобто ви пропонуєте кримським татарам просто купувати землю?
— Якщо є така можливість, так. Треба виставляти землю на конкурсній основі на торги та продавати. І кошти, отримані від продажу, вкладати в інфраструктуру — дороги, комунікації, газифікацію, водопровід. Зрозуміло, потрібна програма вирішення проблем кримських татар. Ми жодної програми не маємо, але весь час цю проблему намагаємося обговорювати. Замість того, щоб сісти та чітко розподілити, що повинен зробити кожен.
— На вашу думку, часи силових рішень у земельних питаннях на півострові скінчилися?
— Безумовно. Настав час розумних людей.
— Розумних людей із капіталом?
— Можливо, й так.
— Ще одна болісна тема для Криму — майже цілковита відсутність шкіл із державною мовою викладання...
— У нас у Феодосії з 24 шкіл — одна українська, є також українські класи в інших школах. Тут підхід такий: хто хоче вчити дітей українською, той має всі можливості це робити. Буде більше охочих навчатися українською — безумовно, кількість українських шкіл збільшуватимемо. Крім того, є кілька татарських класів, — на цілу школу поки що не вистачає учнів.
— Прийняття закону про пропорційні вибори до місцевих рад викликало неоднозначну реакцію в середовищі кримських політиків. Наскільки, на ваш погляд, цей закон відповідає реаліям півострова?
— Ухвалений закон не обговорюють, його виконують.
— Які політичні партії найактивніші в місті?
— З мене вистачить того, що я 12 років був в одній партії — комуністичній. Сьогодні партій багато, віддати якій-небудь особливу перевагу складно. Головне, щоб у людини був характер, своя думка.
— Тобто сильних партійних структур у Феодосії немає?
— Усі п’ять — під контролем (сміється). Якщо чесно, з найбільшим задоволенням спілкуюся з опозицією. Без них працювати нецікаво. Адже треба, щоб хтось висловлював тобі своє «фе!»
