Вихідними в Португалії стартував чемпіонат Європи з футболу. Стартував жваво: господарі турніру й одні з головних його фаворитів програли скромній збірній Греції на клубному стадіоні клубного ж чемпіона Європи «Порту».
ГОСТИННІ ГОСПОДАРІ ТА НЕРВОЗНІ РОСІЯНИ
Що і казати, після матчу, в я кому підопічні Отто Рехагеля святкували перемогу 2:1, Португалія від «збірників» до звичайних уболівальників перебувала в стані глибокого нокдауну. Адже те, що трапилося — з розряду ходового афоризму про те, що «цього не могло бути, тому що не могло бути ніколи». Піренейці вже два роки не програвали в принципі, в свою чергу герр Рехагель додавав туману і виступав із заявами, що ні на що серйозне його парубки не розраховують. Та й за складом команди несумірні. За червоно-зелених грають «зірки» першої величини — Кошта, Фігу, Деку, Коштінья, юні обдарування Сімао Самброза і Кріштіану Роналду. Список, до речі, можна продовжувати, плавно переходячи від гравців основи до лави запасних. Але — перегоріли. Порядок таки побив клас. До речі, на відміну від пересічних громадян Еллади, які, якщо вірити ЗМІ, за ніч «приговорили» мало не піврічний запас Метакси, гравці вже наступного ранку тренувалися без тіні посмішок і піжонства, в кожному інтерв'ю наголошуючи, що це тільки перший крок. А запаморочення від успіху, як відомо, нічого хорошого не дає. На землю їх опустив, як зізналися самі футболісти, головний тренер — Король Отто.
Взагалі, напівжартома можна зазначити, що для простих уболівальників України група, де грають португальці, «найрідніша». Крім греків, що виграли відбірний турнір в нашій підгрупі, тут грають іспанці, що також без питань випередили українців в боротьбі за рятівну другу путівку на «Євро». Та плюс не чужі нам росіяни, де на перших ролях — екс-українець Андрій Каряка. Проте ні він, ні його партнери нічого не змогли зробити з іспанцями. Мало того, якщо до перерви підопічні Георгія Ярцева ще сяк-так огризалися, то після пропущеного в середині другого тайму м'яча від Валерона (який на полі з'явився буквально за хвилину до цього), моменти біля воріт Касильяса, і до того не дуже виразні, зникли зовсім. Після поразки амбіційних росіян, які, проте, свої амбіції грою не підкріплюють, загальну думку гравців висловив 35-річний Олександр Мостовий. І тут же вилетів із збірної. Провина півзахисника іспанської «Сельти» полягала в тому, що в одному з інтерв'ю він сказав, що гравці просто перетренувалися. І на полі ноги не встигали за головою. Цього виявилося досить.
Таким чином, учора для команд Португалії і Росії, які зійшлися в очному протистоянні, настав момент істини. Росіян навіть трохи шкода… А ось іспанці найімовірніше досягнуть позитивного результату з греками і зможуть без зайвих переживань готуватися до наступних матчів.
І ЗНОВУ ЗІДАН!
Переходимо до групи В, де розподіл на лідерів і аутсайдерів «на папері», мабуть, найбільш очевидний. Французи і англійці, природно, належать до першої групи, а хорвати і швейцарці до другої.
Матч між чинними чемпіонами Європи і родоначальниками футболу був цікавий відразу з кількох позицій. По-перше, багато хто небезпідставно вважає цю пару взагалі головними фаворитами турніру. По-друге — саме їхній матч мав би дати відповідь на запитання: що нового подарує нам чемпіонат Європи в, скажімо так, глобальному плані. Природно, революції в стилі бразильскої суперсхеми 4-2-4, або — в народі — дубль ве, чекати ні від кого не доведеться, дуже вже на видноті найпопулярніший вид спорту. Але тенденції все одно так чи інакше такі форуми визначають. І насамперед цих самих тенденцій треба чекати від най- най. На ділі все виявилося до геніального просто. Щоб вигравати, не треба винаходити велосипед, а «всього лише» мати в складі Зінедіна Зідана. Точно так, як він поодинці переграв в нещодавньому матчі українців, він розібрався і з англійцями. Два його м'ячі у вже доданий час перевернули ситуацію на полі з ніг на голову. У результаті не 0:1, а 2:1(!). Ситуація дуже нагадала події п'ятирічної давнини, коли в аналогічній ситуації «Манчестер Юнайтед» обіграв у фіналі Ліги чемпіонів мюнхенську «Баварію». Про це, до речі, згадував і очевидець тих подій, захисник збірної Франції Біксант Лізаразю. Цього разу для нього все склалося куди більш вдало. Є ще два прізвища, які не пригадати неможливо. Вічний клоун — голкіпер французів Фаб'єн Бартез знову довів свою профпридатність, взявши пенальті від Девіда Бекхема. За рахунку 0:1, до речі, практично в кінці матчу. Девід після гри не приховував розчарування, але віддав належне кіперу французів. Той, природно, скромно погодився. До речі, Бартез не був би самим собою, якби не звеселив публіку. Буквально через дві хвилини після пенальті він примудрився мало не пропустити на рівному місці. Лише в останню мить на шляху м'яча став ніс Фаб'єна. Щодо «Шумахера світового футболу» Зідана, то після матчу він був спокійний як олімпійський сніг, між іншим зазначивши, що в його кар'єрі, мовляв, траплялися перемоги і вагоміші. Не посперечаєшся. Таких перемог у нього було мало чи не з півдюжини. Окремо, напевно, стоїть матч шестирічної давнини у фіналі чемпіонату світу, де його «дубль» зумовив історичну перемогу французів на «Стад де Франс».
Про матч Хорватія — Швейцарія, який закінчився з рахунком 0:0, можна сказати словами їх тренерів, які нарікали на сильну спеку. Відмовка не витримує щонайменшої критики. Особливо після гри шведів (!), які каменя на камені не залишили від південців болгар. Але про це трохи нижче. У принципі, для швейцарців, які завжди були футбольною провінцією, більшого і не чекали, але ось півфіналісти ЧС-98 відверто розчарували. Далі їм очки потрібно буде набирати в іграх зі злою Англією і упевненою в собі Францією. Завдання не з легких...
ІТАЛІЙЦІ СПЛЯТЬ. ЗА ВСІХ ЗАБИВАЮТЬ ШВЕДИ
Італійці — незмінні фаворити всіх змагань, в яких беруть участь, за традицією запрягають довго. Якщо пригадати минуле «Євро», то їх невиразну гру не критикував лише лінивий, а вони взяли, та й мало не виграли. Двох хвилин не вистачило... Ось і цього разу у своїй стартовій грі з датчанами підопічні Трапатоні немов проводили «тренування з підвищеною відповідальністю», граючи так, наче вони вже вийшли як мінімум у чвертьфінал. Три гольових моменти в датських володіннях за весь матч — замало, та й ще не пропустили дивом. Завдяки Буффону — кращому кіперу Європи. У Тотті і К о в атаці виходило відверто мало. Можна хіба що пригадати кострубатий удар Дзамбротти у другому, та й капітана Тотті — в першому таймі. Але Серенсен, колега Буффона, цього дня був непробивний. Вієрі, Дель П'єро, Кассано гострих моментів створювали мало, а багато, таке враження, і не хотіли. Але, як свідчить практика, подібні результати італійцям тільки на користь. Як холодний душ, який протвережує. Головне — з групи вийти, а там уже Скуадру Адзуру спробуй зупини.
Не даремно вся, без перебільшення, Швеція умовляла Хенріка Ларссона повернутися до збірної(!). Повернення вийшло просто тріумфальним. Завдяки його дублю та й могутній грі всієї збірної скандинави отримали першу на «Євро-2004» велику перемогу, поставивши на коліна «вискочок» з Болгарії — 5:0. Швидкості, що запропонували «жовто-сині» супернику, межували з крейсерською. І це після виснажливого сезону! Можливо, суперник був відверто слабкий, але і шведи вразили. Такої командної швидкості на Євро ще ніхто не продемонстрував. При цьому — мінімальний відсоток браку і максимум корисних дій. Як звичайно, здорово зіграв Люндберг, який тероризував оборону болгар постійними підключеннями, одне з яких закінчилося майже «дворовим» голом в порожні ворота. Тепер, напевно, саме шведи — явні фаворити групи. Особливо це відчувається на тлі важких італійців.
ГОЛЛАНДЦІ РЯТУЮТЬ ГРУ. ЛАТИШАМ ЦЕ НЕ ВДАЛОСЯ
Групу D ще до початку форуму називали групою смерті. І було чого. З трьох хороших збірних — Німеччини, Голландії та Чехії — щонайменше одна понад три матчі на «Євро» не зіграє. До того ж, у цій грізній компанії присутня маленька, але горда Латвія, яка, створивши сенсацію, перемігши в стикових матчах турків, і в Португалії показала, що приїхала не на екскурсію. Головний тренер латишів Олександр Старков не втомлювався це підкреслювати в кожному інтерв'ю, але вірилося, чесно кажучи, насилу. І тут... 70 хвилин латвійська збірна вела в рахунку зі срібним призером «Євро-96». Це київський динамівець Маріс Верпаковскіс у вже компенсовану хвилину першого тайму встиг на випередження та замкнув простріл. У першій половині другого тайму чехи збилися на навал та індивідуальні дії, які досі результату не давали. Але латиші все ж посипалися. Очевидно, і фізично, і психологічно до таких випробувань вони ще не готові. Та ще чехи задіяли голову та почали виглядати як згуртований колектив. Після матчу тренер чехів Карел Брюкнер скаже, що паніці вони не піддавалися, знаючи, що є ще цілий тайм. І це не бравада. Крім двох голів, чехи могли вирізнитися ще щонайменше разів п'ять. Але і підсумковими 2:1 залишилися цілком задоволені. Проте зустрічі з основними конкурентами у Недведа і Ко ще попереду.
Матч Німеччина — Голландія, який завершував програму першого туру, був, як і англо-французьке протистояння, украй принциповішим. Споконвічні суперники, неабияк «накачані» на батьківщині, поступатися один одному не збиралися. Німці повністю переграли опонентів у першому таймі, за що заслужено повели в рахунку 1:0. Курйозний гол зі штрафного забив Фрінкс. М'яч, не зачепивши нікого дорогою, тихенько влетів у віддалений від Ван дер Сара кут. Після перерви підопічні Діка Адвокаата посилили натиск, але м'яч наполегливо не хотів залітати у ворота старого лева Олі Кана. То він добре грав, то поквапливість на завершальній стадії підводила «жовтогарячих». Так би, напевно, матч і закінчився, якби в складі Голландії не було Руда ван Ністелроя. Лідер атак використав мало не єдиний свій шанс за гру. На 82- й хвилині в акробатичному стрибку він переправив м'яч у сітку в боротьбі із захисником.
Висновок після першого туру напрошується сам по собі. Це чемпіонат індивідуальностей, яким, як гранованим алмазам, потрібне відповідне обрамлення. Ністелрой, Зідан, Ларссен... ось хто робить погоду в сучасному футболі, обходячи хитрі оборонні схеми та досягаючи результату. Хоча Валерій Лобановський і казав, що найкрасивіше в футболі — це рахунок на табло, все ж таки без таких «зірок» чемпіонат Європи був би нецікавим і сірим. Уболіватимемо далі!
Як зазвичай, не за наших, а за красиву гру. Але хіба це менш захоплююче?
