У минулому Гіві Лукич Турабелідзе був спортсменом, спробував себе у гімнастиці та важкій атлетиці. І вже понад 50 років увесь свій вільний час він присвячує збиранню, як він сам каже, «олімпійських раритетів». Нині Гіві Турабелідзе — професор архітектури Криворізького технічного університету. Протягом 13 років він був завідувачем кафедри архітектури та містобудування. Тепер свій досвід та натхнення стародавньою Олімпією він передає своїм студентам та аспірантам, сподіваючись на те, що його справа знайде своїх наступників. Нещодавно Гіві Лукич став переможцем всеукраїнського конкурсу «Хто тебе надихає?» з відбору факелоносців для участі в естафеті олімпійського вогню у місті Києві, який проводила компанія «Кока-Кола». А ще у Гіві Турабелідзе є мрія...
— Гіві Лукич, скажіть, будь ласка, чому ви вирішили колекціонувати «олімпійські» марки?
— Знаєте, відповідь на це запитання досить проста: в молоді роки я був активним спортсменом. Крім того, ще змалку я захоплювався історією, особливо античними часами та всім, що з ними пов'язане. І так сталося, що мої уподобання переплелися між собою саме у філателії.
Зараз уже важко сказати, що більш суттєво позначилося на моїй долі: спорт чи захоплення античністю. Проте я вважаю, що мені вдалося гармонійно поєднати свої захоплення.
— Чи вдалося зацікавити когось із ваших студентів любов'ю до колекціонування олімпійської символіки?
— Я сподіваюся, що так. Коли викладаю в університеті, то всі мої учні із цікавістю ставляться до історії олімпійських ігор. Крім того, я можу продемонструвати їм свою велику колекцію. Мені щиро хотілося б, аби серед моїх теперішніх учнів були ті, які б продовжили мою справу.
— Скільки марок з олімпійською символікою вам вдалося зібрати?
— На даний момент моя колекція складає понад дві тисячі марок та 200 книг, присвячених Олімпійським іграм. Вже зовсім скоро відбудеться моя виставка, присвячена XXVIII Олімпійським іграм у Греції, яка матиме назву «Все про олімпійські ігри в філателії».
— Як близькі сприймають ваше рідкісне хобі?
— Я щасливий, що всі мої рідні та друзі підтримують мене та намагаються самотужки віднайти рідкісні примірники олімпійських марок. Крім того, напередодні кожної Олімпіади ми з родиною та друзями проводимо урочисте запалення символічного вогню та невеличкий марафон. Олімпійський вогонь — це символ миру, сили людського духу, а для нас — символ нашої родини.
— Яким чином ви опинилися в Україні?
— У 1956 році я з відзнакою закінчив Тбіліський політехнічний технікум і поїхав на практику до Кривого Рогу. Вже тут я зустрівся з колишніми випускниками нашого технікуму, які й порадили мені вступати в Криворізький інститут, який став для мене рідним на все життя. З тих пір я живу та працюю в Україні. Хочу сказати, що Україна по-справжньому стала для мене другою Батьківщиною.
— За кого з українських спортсменів ви будете вболівати на Олімпійських іграх у Греції?
— Як колишній спортсмен, звичайно ж, я буду вболівати за гімнастів та важковаговиків. Проте я бажаю всім українським спортсменам «золотих» спогадів про Олімпіаду. На мою думку, зараз немало уваги приділяється розвиткові спорту в Україні. І я вірю, що на цьогорічних іграх ми побачимо вагомі, світові звершення українського спорту.
— Чи є у вас, як у професійного колекціонера, якась нездійсненна мрія?
— Звісно ж є. У 1896 році, на перших Олімпійських іграх сучасності, були випущені 11 марок. У моїй колекції не вистачає лише двох. Звісно, мені хотілося б зібрати всі примірники. Чи вдасться це — побачимо, адже ці марки настільки рідкісні, що їх вартість становить не одну тисячу доларів.
— Не так давно ви стали факелоносцем від компанії «Кока-Кола». З якими почуттями ви сприйняли цю звістку?
— Мене номінувала моя донька, яка знає, що означатиме для мене участь в Естафеті. Ще з дитинства я читав їй історії про древні олімпіади, вона бачила мої марки, конверти, листівки із олімпійськими кільцями. Може, це не дуже скромно, але мені приємно, що журі вибрало саме мене. Повірте, я навіть гадки не мав, що зможу стати учасником Естафети аж поки мені не зателефонували з Києва і не повідомили, що я бігтиму з Олімпійським факелом. Коли я спитав свою доньку, чому вона це зробила, вона відповіла: «Тату, ти із щирим серцем віриш в олімпійські ідеали і тому мусиш стати учасником Естафети». Мені приємно було це почути.
Я хочу побажати всім українським спортсменам, аби олімпійський вогонь надихнув їх на перемоги. А я в свою чергу триматиму за них кулаки!
