Д ві тисячі років єврейський народ блукав по світу. І в кожній країні є його представники, в кожній країні вони відрізняються від автохтонів. А через те, що вони не мали бажання асимілюватись з місцевими, виникали різні конфлікти, які не раз закінчувались трагічно. Але за дві тисячі років мандрівок по різних краях вони виробили затятість, яка втримала їх при житті століттями, до сьогоднішніх днів. Та прийшов час, коли вони створили свою країну, з якої можуть впливати на всю свою світову діаспору. Вони створили свою державу, яка, в разі конфлікту в будь- якій країні світу, дає їм притулок. Тепер Ізраїль — їх рідна хата, в якій євреї є господарями. Це їх дуже скріпило і додало впевненості на майбутнє. І для них здійснилися Шевченкові слова: «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля».
Дорогі українці всього світу, чи не добра це для нас наука? Ми ж зараз також розсіяні по широкому світу. Ми, 65-мільйонна нація (згідно з професором В. Кубійовичем) дали себе вигнати з рідного краю на чужину. Ми втрачаємо нашу Батьківщину, нашу тисячоліттями творену культуру розкрадають чужі і присвоюють собі. Великі особистості нашого народу збагачують чужих. Рідна мова гине. Животіємо, як казав Великий Кобзар, на «рідній не своїй землі». Прийшов вирішальний час усім — в Україні сущим і розкиненим не по своїй волі по широкому світі — в любові до себе взятись дружньо за руки і піти лавою 65-мільйонного українського народу і збудувати нашу українську Україну — свою рідну хату, до якої ми зможемо повернутися і самі будували своє українське життя.
Для досягнення цього вже тепер везімо своїх діточок і внуків з усіх усюдів широкого світу на рідну землю, щоб вони бачили ту дійсність і щоб у них пробуджувалось бажання допомогти рідному народові. Показуйте нащадкам могили наших дідів і прадідів. Показуйте їм ще не знищені пам’ятки нашої славної історії. Закріпимо Україну за нашим українським народом раз і назавжди, щоб ми всі відчули, що «у своїй хаті своя правда, і сила, і воля». Вертайтеся, лелеченьки, до рідного краю!
