Одним із результатів Іракської війни є чергове викриття фальшивого поділу на «цивілізовані» й «варварські» нації. Сполучені Штати здаються так само здатними на варварство, як і будь-яка інша країна, як показали знущання у в’язниці Абу Грейб. Більшу частину часу варварство в Іраку минає непоміченим, наприклад, коли американські танки проносяться сусідніми з Іраком територіями і вбивають десятки невинних під приводом боротьби з «повстанцями». Але варварство проявляється в багатьох місцях, як засвідчила жахлива страта американського заручника.
Кожне суспільство за певних умов є вразливим до того, щоб опуститися до варварства. Багато істориків стверджували, що німецьке суспільство за Гітлера було так або інакше унікально злим. Це неправильно. Німеччина була дестабілізована поразкою у Першій світовій війні, установленням суворого миру 1919 р., гіперінфляцією 1920-х рр. і Великою Депресією 1930-х рр., але в інших аспектах не була унікально варварською. Навпаки, на початку двадцятого століття Німеччина була однією з найбагатших країн світу із завидно високим рівнем освіти й наукової майстерності. Ханна Арендт була ближча до правди, коли вона написала про «банальність зла», а не про його унікальність.
Ненависть і насильство проти «інших», здавалося б, проявляються найсильніше як результат страху: вони — реакція виживання. Впадання у варварство зазвичай відбувається під час економічної кризи або коли локалізоване насильство вже спалахнуло. Страх змушує одну групу згуртуватися для того, щоб захистити себе, можливо, нападаючи на конкуруючу групу.
Ця модель була очевидною в Югославських війнах 1990-х рр., де етнічні спільноти, які співіснували більш або менш мирно, вплуталися у громадянську війну під час глибокої економічної кризи. Так само й ізраїльтяни, й палестинці займалися варварськими діями у трагічному взаємозв’язку взаємного страху, який наділяє владою екстремістів обох країн. Жодна зі сторін ізраїльсько-палестинської катастрофи не досягла слави. Але Ізраїль зі своєю значно сильнішою армією міг і повинен був прийняти мудріші політичні рішення, ніж окупація Західного Берега з його поселенцями.
Реакція американців на сцени тортур в Абу Грейб, за якими сталося обезголовлювання американського заручника Ніколаса Берга, ясно показує шлях до варварства у країні, яку вважають цивілізованою. У травні 2004 р. газета «Нью-Йорк Таймс» провела опитування читачів міста Освего у штаті Іллінойс у центрі Сполучених Штатів. Один пенсіонер — колишній бізнесмен сказав: «Давайте уб’ємо їх усіх. Давайте зітремо їх з лиця землі». Нацистський лідер сказав би так само.
Водій машини технічної допомоги сказав, що обезголовлювання «тільки підтверджує те, що я думав раніше. Ми недостатньо жорсткі. Ми повинні одразу нападати на наших ворогів і не відступати, допоки не досягнемо успіху». Третя опитувана сказала щось на кшталт цього. «Знущання над в’язнями, які я, звісно ж, не схвалюю, викликали стільки гніву, але це набагато гірше, — сказала вона, посилаючись на вбивство Берга. — Це свідчить мені про те, що ми не можемо дозволити цьому злу пустити коріння. Ми повинні боротися з ним рішуче прямо зараз, інакше ми ніколи не зможемо викоренити його».
Варварське мислення приходить легко, і прихильники правого крила розпалюють запал, як наприклад, сказав у своїй радіопередачі Руш Лімбау: «Це вони розбещені. Це вони небезпечні. Це вони недолюдки. Це вони покидьки суспільства, а не Сполучені Штати Америки і не наші солдати та тюремні охоронці».
Я не кажу, що Сполучені Штати більш розбещені, ніж інші країни. Я кажу, що людське суспільство навіть у двадцять першому столітті здатне опуститися до варварського мислення й дій, незалежно від рівня свого «розвитку».
Ідея про те, що якась нація перевершує інші в духовному плані, або що вона була обрана богом як лідер націй, є небезпечною. Щойно ми визнаємо, наскільки уразливий весь світ до такого виду впадання в насильство, важливість міжнародного права і таких міжнародних організацій, як Організація Об’єднаних Націй, зросте. ООН успішно протистояла потужному тиску Сполучених Штатів, спрямованому на те, щоб примусити її дивитися на війну з Іраком крізь пальці, незважаючи на численні заяви Сполучених Штатів, які, як тепер відомо, виявилися помилковими, про те, що Ірак мав зброю масового знищення. Політика ООН виявилася правильною. А американська політика зазнала невдачі.
Події в Абу-Грейб акцентують, чому міжнародні правила, такі як Женевська Конвенція про поводження з полоненими, є настільки життєво важливими. Поставивши себе вище за закон, Америка дозволила собі піддатися варварській поведінці. Подібним чином ці події доводять, чому новий Міжнародний Кримінальний Суд (МКС) є життєво важливим. Сполучені Штати чинили сильний опір юрисдикції МКС, але знущання американців в Абу-Грейб показують, чому на Сполучені Штати має поширюватися міжнародне право.
Можливо, цей урок — необхідність навіть для наймогутнішої країни підкорятися міжнародному праву — буде єдиною користю від тяжкої в усіх інших аспектах війни, яку розв’язали Сполучені Штати в Іраку. Якщо цей урок буде вивчено, світ стане набагато безпечнішим. Сама Америка стане безпечнішою. Бо в майбутньому, можливо, США не стануть розв’язувати спіраль насильства, що розпалюється своїми власними нерозсудливими страхами й нерозумінням світу.
Джеффрі Д. САКС — професор економіки й директор Інституту Землі у Колумбійському університеті (США)
