Перші крики: «Караул! В Одесі б’ють іноземних студентів!» пролунали близько місяця тому. Тоді сотні студентів Одеського державного медичного університету, в основному вихідці з країн Близького Сходу, організували акцію протесту біля стін рідного вузу. Вони вимагали захистити їх від систематичних нападів та побиття організованих груп молодих людей, яких наполегливо зараховували до руху неофашистів-скінхедів. «Бритоголові вбивають нас, б’ють на вулицях, а міліція бездіяльна», — викрикували студенти-араби. І демонстрували глядачам як речові докази скривавлену куртку і кросівок, які, мабуть, належать комусь із жертв одеських скінхедів. Розповідали також про жорстоке вбивство студента із Судану, всі обставини якого вказували на расовий характер і ображали представників мусульманських країн. За словами доктора Саада Аль-Тунджи, координатора земляцтва з роботи з сирійськими студентами, у квітні в Одесі було побито 8 студентів-сирійців. Більше, ніж за весь попередній рік (!) Причому одного студента побито особливо жорстоко. «Він розповідав мені, що його били троє в чорних масках, — говорить доктор Саад. — Але головне непокоїть те, що все це сталося в квітні, місяці, коли народилися Ленін, Гітлер і Саддам Хусейн...»
До цього дня про рух скінхедів одесити знали тільки з розмов. Навіть уявити собі щось подібне в місті, відомому всьому світові своєю гостинністю та багатонаціональністю, було неможливо. Але мітингуючі студенти так красномовно описували жахи, які творилися скінхедами, що Одеса на якийсь час повірила в існування неофашистів на своїх вулицях. Чергова акція протесту пройшла біля стін іншого одеського вузу — Національного політехнічного університету, другого в місті за кількістю учнів-іноземців після Одеського медуніверситету. Всі ці події, розтиражовані інформаційними агентствами та центральними телеканалами, отримали широкий суспільний резонанс. Розслідування всіх обставин справи взяв під особистий контроль Президент України. Із Києва до Одеси прибула спеціальна комісія під керівництвом заступника міністра внутрішніх справ Михайла Корнієнка. Було задіяно служби СБУ та обласної адміністрації. Через кілька днів голова комісії оголосив: «Ніяких скінхедів в Одесі не існує, як і «звірячого вбивства» студента Судану. Звичайні студентські бійки». Тих же висновків дійшли й інші служби.
СКІНХЕДИ НІ ПРИ ЧОМУ
То що ж, власне кажучи, сталося? За словами начальника обласного УМВС Григорія Єпура, починаючи з кінця березня було зареєстровано кілька вуличних зіткнень між студентами — одеситами та сирійцями. Всім фігурантам від 18 до 21 року. Обставини й причини бійок досить банальні. Хтось о третій годині ночі опинився не дуже тверезий на вулиці, хтось когось зачепив, хтось відповів, хтось привів потім друзів тощо. В результаті заяви в міліцію надходили і з того й з іншого боку. Нічого спільного з бритоголовими неофашистами-скінхедами одеські юнаки, які брали участь у бійках, не мали. Було порушено дві кримінальні справи за хуліганство. А генерал Г. Єпур заявив: «У нас за останні чотири місяці зареєстровано 40 правопорушень, скоєних відносно іноземців. У основному — це хуліганства і грабунки. І 71 правопорушення, яке здійснили самі іноземці — «розборки» всередині громад, вбивства тощо. Загалом же по місту за цей період зареєстровано понад 10 тисяч злочинів».
Отже, міліція повністю заперечує факт побиття арабських студентів за національною ознакою. Не вдалося виявити в жодному міліцейському зведенні й факт убивства студента Судану. Однак в обласному управлінні СБУ повідомили, що наприкінці березня до 10-ї міської лікарні з пункту прийому біженців було доставлено 17-річного громадянина Ліберії Смаїла Юсуфа. З численними тілесними ушкодженнями, які він завдав собі сам у стані сильного психозу, чому були численні свідки. Смаїл Юсуф не був студентом якогось із одеських вузів, правових підстав для перебування на території України не мав, належав до категорії так званих «нелегальних мігрантів». Незважаючи на надану медичну допомогу, іноземець у лікарні помер. Його поховали на одному з міських кладовищ. За всіма ознаками, саме ця історія стала основою легенди про жорстоко вбитого араба. Причому Ліберію було кимсь навмисне замінено на Судан — країну, яка здавна є оплотом мусульманського світу.
БОРОТЬБА ЗА РИНОК ОСВІТИ
Однак і без цього було зрозуміло — історія побиття іноземців неіснуючими «одеськими скінхедами» роздувається кимось цілком навмисно. Спробуємо прослідкувати, чому. Почнемо з одеських вузів, де навчаються іноземні студенти. Понад 70 відсотків їх сьогодні припадає на Державний медичний університет, Національний політехнічний університет, Національний університет ім. Мечникова та Державну академію холоду. Загалом же сьогодні в 16-ти одеських вузах навчається 3426 іноземних студентів із 67 країн світу, що становить 15% від загального числа іноземних студентів по Україні. Сьогодні найбільші студентські земляцтва в Одесі складають громадяни Сирії — 892 особи, Китаю — 773 особи та Індії — понад 200 чоловік. Для вузів ці студенти, які навчаються на комерційній основі, є одним із основних джерел доходу. З першого дня ректори одеських вузів усіма силами намагалися погасити конфлікт. «Ось уже понад сорок років у одеських вузах навчаються студенти з усіх країн світу, — розповідав на прес-конференції журналістам ректор політехнічного університету, голова ради ректорів Валерій Малахов. — Серед випускників наших вузів чимало відомих учених, політиків: президент і заступник міністра сільського господарства Монголії, міністр закордонних справ Судану, заступник міністра Китаю та інші. Ми всіма силами намагаємося створити умови для гідного навчання та проживання іноземних студентів у Одесі. Звичайно, є свої проблеми: з навчанням та побутові. Наприклад, через постійні перевірки посвідки на проживання нашим студентам доводиться завжди носити з собою паспорти. Але нічого спільного з побиттям на основі національної ворожнечі ці проблеми не мають. Мені здається, що хтось намагається у такий спосіб підірвати престиж наших вузів, міста та країни в цілому». Це переконання ректора розділяє і начальник обласного управління освіти Дмитро Демченко. «Сьогодні у світі йде жорстка боротьба за ринок освіти, — розповідав він. — Останніми роками ми якраз почали відновлювати свої позиції, втрачені в 90-ті роки. І тут хтось намагається кинути тінь на одеські вузи. Хоча в усьому світі знають, що саме Одеса завжди славилася своєю гостинністю, відсутністю міжнаціональних проблем».
Отже, можна висунути першу версію: ситуація навколо побиття іноземних студентів у Одесі роздувається кимось для підриву авторитету конкретних вузів та перерозподілу фінансових потоків.
«МІТИНГОВИЙ» ТИСК НА РЕКТОРАТ?
Тепер розглянемо версію під номером два. Значну частину «поставок» іноземних студентів до України і, зокрема, до Одеси здійснюють сьогодні комерційні фірми, які тісно пов’язані з діаспорою і непогано заробляють на посередництві. Теоретично ці фірми повинні гарантувати певний рівень підготовки абітурієнта, а також повернення студента додому у разі його відрахування з вузу. В іншому випадку гроші на зворотний квиток доведеться шукати вузу або українським платникам податків. При цьому іноземний студент зробить усе, щоб залишитися в Україні якомога довше. Що, власне, й сталося в Одеському медичному університеті.
Напередодні вищеописаних подій ректор медичного університету Валерій Запорожан підписав наказ про відрахування 63 іноземних, в основному арабських, студентів. На цей факт, говорячи про причини конфлікту, натякав у своєму виступі заступник міністра МВД М. Корнієнко. Велика частина відрахованих студентів так і не була відправлена додому через відсутність грошей на зворотний шлях. А через кілька днів ці ж студенти стали найактивнішими учасниками мітингу протесту біля стін вузу, який їх відрахував. Ніхто з них не висував претензій з приводу відрахування. Тепер вони виступали в ролі захисників честі й гідності іноземних студентів. Що ж примусило ректора так раптово відмовитися від 63-х додаткових джерел доходу? За словами самого ректора Валерія Запорожана, вся справа в тому, що у вузі дуже високі вимоги, «не успішні» студенти не можуть їм відповідати. Крім того, не всі вчасно внесли плату за навчання. При цьому ректор оминув два істотних моменти. Перший — наказ про відрахування було підписано напередодні приїзду до вузу атестаційної комісії з Києва та чергових виборів ректора. І другий — частина відрахованих студентів не просто «не встигала», а взагалі по півроку не з’являлася на заняття. Справа в тім, що в медичному університеті кількість іноземців-контрактників зростає з кожним роком. При цьому його викладачі відзначають надто небезпечну тенденцію: з кожним роком освітній та інтелектуальний рівень цих студентів стає дедалі нижчим. «Таке враження, що до нас їдуть не за знаннями, а погуляти і навчитися пити горілку, — розповідають педагоги. — Звідси сутички, п’яні бійки. Рівень фахівців, які купують оцінки, можете самі уявити». В Одесі сьогодні ні для кого не є секретом, що багато іноземців проводять свої студентські роки на ринку 7-й кілометр, використовуючи студентський квиток як одну з форм легалізації перебування в країні. Ті, хто більш заможний, відкривають на підставних осіб фірми, кафе, магазини, які нерідко стають причиною конкурентних «розборок» з корінними жителями. При цьому втрата студентського статусу може загрожувати серйозними фінансовими проблемами. Якщо скласти всі ці чинники разом, можна припустити, що «справу одеських скінхедів» було використано як засіб для шантажу керівництва вузу. При цьому чітко, якщо не сказати професіонально, сплановано. Припинення мітингів замість відновлення студентів і ціла низка пільг у майбутньому — ось основний предмет торгу, який, за неофіційними даними, дійсно мав місце в медичному університеті.
«КОЛИ Б НЕ ЩАСТЯ, НЕ БУЛО Б І НЕЩАСТЯ»
Третя версія про причини того, що трапилося, пов’язана з сирійським земляцтвом. За словами його представників, Одеса вже багато років є особливо привабливою для арабської діаспори. Цьому багато в чому сприяє толерантне ставлення жителів та влади до людей усіх національностей. Але важливішим було те, що певна кількість досить успішних сирійців уже осіла на цій землі. Зусиллями відомого мільйонера Аднана Ківана в Одесі було побудовано арабський культурний центр. Інші лідери діаспори, хоч і тримаються в тіні, володіють не меншим впливом та капіталами. У результаті тільки сирійське земляцтво в Одесі сьогодні офіційно нараховує понад три тисячі чоловік. За неофіційними даними, — близько 20 тисяч. «Коли арабів у Одесі було менше, до нас ставилися значно краще, — свідчить уже згадуваний нами доктор Саад. — Я 18 років живу і працюю в Україні. Але таких проблем, як зараз, у нас не виникало». За деякими даними, всередині діаспори останнім часом виникають певні спори. Тому можна припустити, що роздування пристрастей навколо студентів цілком може виявитися вигідним комусь усередині самої діаспори, зацікавленої в підвищенні власного авторитету. Ситуація навколо нападів на арабських студентів, за визнанням того ж доктора Саада, дозволила звернути увагу влади на проблеми земляцтва. «Коли б не щастя, не було б і нещастя», — підтверджував він. У результаті між іноземними студентами та представниками МВС було досягнуто певних домовленостей. Тепер міліцейські патрулі будуть охороняти студмістечка, загони з охорони порядку будуть створюватися і з числа студентів. Але головне, що отримано фактичну згоду заступника міністра МВС щодо питання офіційного дозволу іноземним студентам використати студентські квитки замість паспортів для посвідчення особи. Що в результаті може істотно полегшити перебування в місті не тільки студентів, але й нелегальних мігрантів.
