Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?

Свято Перемоги: країна пам’ятає...
15 травня, 2004 - 00:00


Минулої неділі Україна відзначала 59-ту річницю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Це свято досі залишається одним із найголовніших і для безпосередніх учасників тих подій (яких все менше з кожним роком), і для їхніх нащадків. Про те, які ще події тижня, що минає, потрапили в поле зору наших експертів, — у традиційній рубриці «Дня» «Що хорошого? Що поганого?»

Борис МАЛІЦЬКИЙ , професор, директор Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України:

— Що хорошого? Добре, що країна пам’ятає тих, хто захистив Україну в роки Великої Вітчизняної війни від знищення її фашистами.

Хочу ще висловитися щодо питання зі сфери моєї професійної компетенції. Досліджуючи проблеми науки та інноваційного розвитку економіки, я звернув увагу на дві важливі в економічному житті країни події останніх днів.

Верховна Рада України, незважаючи на опір значної частини депутатів, усе- таки змогла прийняти новий текст закону про технопарки. Цей закон може посприяти інноваційній активності підприємств і наукових установ.

Інновації — це те, чого вкрай не вистачає Україні для її нормального соціально-економічного розвитку. Адже нинішнє економічне зростання, що відбувається в основному за рахунок витрачання наявного національного багатства, насамперед, природних та інтелектуальних ресурсів, не в змозі істотно підвищити життєвий рівень народу, тому що не сприяє створенню нових високотехнологічних робочих місць і відповідно не вирішує проблеми забезпечення гідною роботою, гідною зарплатою і пенсіями кожного українця. Існують оцінки, які свідчать, що при наявності в країні п’яти мільйонів високотехнологічних робочих місць значна частина наших закордонних заробітчан і фахівців, які залишилися в країні, змогла б знайти більш ефективне і корисне застосування своїх творчих сил у рідній країні, погодинна мінімальна заробітна плата могла б бути на рівні не нижче трьох доларів США, що реально, а не на словах, наблизило б нас до об’єднаної Європи. У держави з’явилися б нові можливості для реального підвищення пенсій, кардинального поліпшення фінансування охорони здоров’я, освіти, культури та інших соціальних сфер. У відкритій конкурентній економіці прибутковість високотехнологічної продукції в тисячі разів перевищує прибутковість продукції з низьким рівнем доданої вартості, яка, на жаль, поки домінує у вітчизняній економіці. Створити умови для інноваційного розвитку нашої економіки — це означає побудувати надійний фундамент для поліпшення життя людей. Технопарки та інші інноваційні структури — це перевірений світовою практикою надійний спосіб вирішення цього завдання.

Погано те, що хороші закони та укази в галузі науки та інноваційного розвитку в нас практично не виконуються або навіть скасовуються. Наприклад, зовсім недавно Президент країни видав повторний указ про використання частини коштів від приватизації державної власності для цілей інноваційного розвитку, розвитку стратегічних підприємств. Якщо в першому такому указі (2000 р.) передбачалося на цю мету виділяти 25% коштів від приватизації, то зараз ця цифра зменшилася до 10%. Деякі представники влади пояснюють необхідність прийняття повторного указу тим, що підприємства не освоюють ці засоби для технологічного оновлення та випуску інноваційної продукції. Але в такому випадку виникає питання, а з якою ж метою апарат державного управління за роки незалежності було збільшено у чотири рази, якщо не для забезпечення ефективності життєдіяльності країни?

Мирон ПЕТРОВСЬКИЙ, письменник, культуролог:

— З огляду на те, які події відбуваються в Україні, говорити про своє якось незручно. Але для мене хорошою подією стало те, що на польську мову переклали мою книжку під назвою «Мастер и город. Киевские контексты Михаила Булгакова». Вона досліджує київське коріння письменника не в біографічному, як усі звикли, а у творчому і культурно-педагогічному аспекті.

Віктор ГРІНЧЕНКО , директор Інституту гідромеханіки НАН України:

— Хороше те, що НАТО не втрачає інтересу до України. Це доводять проведені у нашій країні різноманітні наукові конференції, мітинги, школи, які влаштовує Інститут актуальних досліджень НАТО.

А наш Інститут уже вдруге стає центром, на базі якого проводиться широкий міжнародний форум. Першого разу це була велика міжнародна конференція, присвячена швидкісним рухам тіл під водою. Цього разу в Пущі-Водиці ми провели так звану Школу, в якій брали участь представники з 23 країн. Тематика, що обговорювалася, — вивчення закономірностей потоків рідини й газу в областях, які називаються складною геометрією. Перш за все мова йде про потоки, які формуються на території міської забудови. Це досить актуальне і практично важливе питання. Спочатку вчені читали лекції. І учні цієї Школи не тільки слухали лекції, а й мали представити свої наукові дослідження. Для наукового життя України — це серйозний захід.

Алла КРАВЧЕНКО , помічник ректора з міжнародних справ Національного аграрного університету:

— Хороше — це участь української делегації на чолі з міністром аграрної політики України Віктором Слаутою у 24-й Європейській регіональній конференції Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН, що відбулася у місті Монпельє, Франція. Представники країн європейського регіону та держав СНД мали можливість обговорити такі питання, як якість і безпека продуктів харчування у Європі; огляд стану сільського господарства у регіоні; бідність сільських місцевостей; дослідження у сільському господарстві та їхня роль у сталому розвитку села; програма підсилення інформатизації сільських місцевостей та ряд інших.

Підготувала Юлія КАЦУН
Газета: 
Рубрика: