Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Європа як Завдання

6 травня, 2004 - 00:00

Для мене, як прем’єр-міністра Чеської Республіки, Європа має значення набагато більше, ніж просто географічне. Це синонім нових починів, нової надії, правила самовдосконалення, які існують у кожному з нас. Це вияв процвітання, прогресу й правосуддя. Можливо, ці слова і здаються деяким цинікам перебільшеними. Але вони дуже чітко відображають ті зміни, які пережила Європа за минулі півстоліття, зміни на краще, які тепер усі чехи хочуть забезпечити собі, будучи відірваними від плодів європейського світу та процвітання протягом такого тривалого часу.

Упродовж усієї своєї історії Європа бачила незліченні криваві конфлікти, зіткнення народів і держав, на шляху яких часто опинялися чеські землі. Лихо, заподіяне двома світовими війнами, та півстолітня «холодна війна» підштовхнули Європу до співробітництва та інтеграції, щоб уникнути самогубчих конфліктів у майбутньому. Ті далекоглядні європейці, які поставили Європу на шлях до миру через об’єднання, заслуговують на нашу щиру вдячність.

Буквально кажучи, ідея європейської інтеграції перетворювала наш континент. Відкритий економічний простір і принцип солідарності допомогли забезпечити економічно менш розвиненим країнам, які приєдналися до Європейського Економічного Співтовариства, а пізніше й Європейського Союзу, прогресувати приголомшуючими темпами, підвищуючи при цьому життєвий рівень свого населення. Справді, нині, замість дедалі більшої різниці життєвого рівня в Європі, що завжди було історичною нормою, відмінності фактично розпливаються, оскільки якість життя в Європі повсюдно підвищується.

І все ж успішніша й мирна Європа не є ідилією; іноді, як продемонстрували відомі балканські війни та болючі посткомуністичні зміни минулого десятиріччя, мешканцям Європи живеться не так уже й легко. Але навіть у важкі часи кожен європеєць твердо певний того, що європейська інтеграція принесла мир та ясні перспективи розширення Європейської зони миру й стабільності.

З іншого боку, для забезпечення цього миру й стабільності європейці повинні визнати, що Союз не є і не може бути незмінною конструкцією. Збереження півстолітнього миру, принесеного інтеграцією, потребувало постійних змін. Сьогодні ми повинні продовжувати розширювати й коректувати ЄС, щоб максимально посилити його здатність задовольняти потреби жителів у мінливому світі.



Ці коректування, проте, завжди повинні здійснюватися у світлі основних європейських достоїнств. Можливо, головним із цих достоїнств є відкритий характер Союзу. Європейський Союз не є ані закритим, ані статичним; це — живий організм. Європейський Союз, наскільки я його розумію, передусім є процесом, що веде від гіршого до кращого, процесом, що має лише один кінець — безперервний розвиток миру та процвітання в Європі.

Справді, життєво важливо розуміти, що інтеграція Європи є не механічним, а органічним процесом. Це — не машина, яка працює сама по собі, а дещо, що набувається з життєвим досвідом і виробляється самими європейцями. Безсумнівно, альтернативи європейській інтеграції існують, але всі вони погані, небажані й небезпечні. Допоки всі європейці не стануть відданими інтеграції та створенню відкритої Європи, темне минуле континенту може ще раз стати його майбутнім.

Є багато особливостей, які необхідно зрозуміти для того, щоб інтеграція сприяла продовженню розбудови ще відкритішої Європи. Добровільно бути стриманими, добровільно поділитися нашими власними правами та привілеями із ширшим колом людей — ось що тут основне. Одного разу держави узаконили свої права за рахунок інших країн, сьогодні вони передають свої права іншим країнам. Головне в цьому диві те, що воно приносить користь усім: і громадянам Європи, і її державам, і цілому континенту, і всьому світу.

Добровільна стриманість держав — унікальне явище в історії людства. Держави Європи змогли досягнути цього передусім тому, що вони — демократичні держави. Європейські народи санкціонували обмеження повноважень своїх власних урядів для досягнення миру в усій Європі.

Не було б ніякого Союзу та ніякої інтеграції, якби вони не грунтувалися на принципах демократії. Тому, відновивши свої демократичні режими, країни Центральної і Східної Європи однозначно виступили за приєднання до інтеграційного процесу континенту. Тому ці країни пов’язують майбутнє своїх демократій з якнайближчою і якнайінтегрованішою співпрацею з іншими європейськими державами.

Звісно, демократія не означає автоматичну інтеграцію. Але без демократії була б неможливою справжня, справедлива й універсально вигідна інтеграція. Жителі Чеської Республіки, як і більшість європейців, бажають спільно будувати безповоротну систему взаємовідносин між державами, областями, муніципалітетами та їхніми жителями. Їхнє бажання полягає в тому, щоб усунути насильство і, водночас, створити відповідні умови в Європі для економічного та соціального розвитку кожного. Політична карта Європи ще не набула своїх остаточних контурів, однак кінець її темної історії вже ясно видно — за умови, що вона залишиться на шляху інтеграції.

Владiмiр ШПІДЛА. Проект Синдикат для «Дня»
Газета: