Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

З кожного по гривні – на чужу могилу ...

16 квітня, 2004 - 00:00

Ввести новий своєрідний податок з громадян луцького міського голову Антона Кривицького спонукали не лише крилаті фрази на зразок «Усі там будемо!» чи «Пам’ятай про вічність», а й нещодавній візит до Луцька делегації австрійського «Чорного Хреста». Ця організація займається виявленням, облаштуванням могил австрійських солдатів часів Першої світової війни. Звісно, про те, що не лише давні австрійські поховання, а й зовсім недавні луцькі перебувають часто в занедбаному стані, секретом для міської влади не було. Проте міська казна не надто багата...

Супроводжуючи австрійську делегацію від цвинтаря до цвинтаря, мер мусив констатувати, що навіть напередодні Поминальної неділі вшанування мертвих у нас ще далеке від цивілізованого. Чимало могил забуті й найближчими родичами, викликають сором перед пам’яттю... А до багатьох уже й прийти нема кому. До речі, австрійці були приємно вражені станом військового кладовища в центрі села Тоболи, що в Камінь-Каширському районі. Зрозуміло, що порядок тут і на місцевому цвинтарі. Нині на території Луцька розташовано п’ять діючих і закритих цвинтарів. На найбільшому, за містом, у селі Гаразджа (яке називають «другим Луцьком») з 13- ти з половиною тисяч поховань дві з половиною тисячі — занедбані. На іншому цвинтарi, по вулиці Рівненській, що вже опинилося неподалік центра міста, 800 покинутих могил... Проблема в усіх цвинтарів одна: вивезення сміття та благоустрій території. Спецкомбінат комунального побутового обслуговування з великим об’ємом роботи не справляється. Тому міський голова на одній з робочих нарад нагадав, що «в цивілізованому світі виміром культури суспільства є, найперше, ставлення до минулих поколінь». І звернувся до міської громади з проханням «проявити гуманізм й організувати збір пожертв на облаштування занедбаних могил». Кожен може зробити посильний внесок, бо «усі там будемо...» Наталія МАЛІМОН, Волинська область.

Газета: