На п’ять днів джазовою столицею України стала Одеса, де відбувся VII міжнародний дитячий джазовий фестиваль пам’яті Л. О. Утьосова.
На нього з’їхалося 270 дітей із Росії, Молдови, Білорусі, Туркменії і, звичайно ж, України. Москва відзначилася вихованцями класу педагога Петра Петрухіна. Гран- прі конкурсу отримав 15 літній Олексій Чернаков, який грає на фортепіано абсолютно зріло, володіючи останніми досягненнями сучасного джазу, маючи величезний арсенал суто джазових прийомів і навичок, а ще слухового й «граного» матеріалу, котрий вправно та невимушено впроваджує в імпровізаційний процес: «шматки» Прокоф’єва, Мусоргського, Баха... Друге місце в номінації «вокал» виграла також учениця Петрухіна — 17-річна Рита Петрова. Вона дуже погано бачить, і на сцену її виводять, зате вона співає свої складні композиції в абсолютно оригінальній фольк-фанковій манері, створюючи їх «на очах» захопленої публіки. Ці досягнення дітей стали можливими завдяки оригінальній новаторській методиці їхнього педагога, потрапити до класу якого в Москві шикується черга батьків і дітей.
Високий рівень показали вокалісти й інструменталісти з Ростова, які приїхали великою дружною командою, що починалася з членів журі та продовжувалася солістами, ансамблями, котрі акомпанують групам, концертмейстерами, педагогами і батьками. Саме вони отримали основні нагороди в цих номінаціях. Ростовчани — представники відомої школи Кіма Назаретова, одного з видатних майстрів радянського джазу, працюють за власною відмінною методикою, а виховання професійних ростовських джазменів відбувається в циклі «ДМШ — училище — консерваторія» (джазовий факультет у Ростовській «консі» існує багато років).
Днями російська джазова освіта відзначала своє 30-ліття. У центрі цього свята справедливо стоїть фігура професора Гнесінки, піаніста Ігоря Михайловича Бриля, який виховав кілька поколінь російських майстрів. А ми маємо великі проблеми з джазовою освітою. І хоча є справжні майстри своєї справи, такі як кияни Віктор і Ірина Басюки, криворіжчани Олег Грузин, Сергій Парієв, Олександр Полтавський, херсонці Семен Ривкін і Анатолій Шумейко, скадовець Валерій Білошапко, одесит Микола Голощапов, їхня справа базується не на системному навчанні, не на вивіреній і ретельно налагодженій методиці, а на особистому ентузіазмі та здоров’ї... Методики своєї ми не маємо, вона не сформована, не знайдена попри майже 25-літній термін існування джазового факультету в училищі Гліера та 14-літнє існування такого ж в Донецькій академії Прокоф’єва. Наприклад, майже в 50 музичних школах Києва дітей вчать просто грати за нотами «джазові» п’єси, не підозрюючи, як насправді має бути побудований процес джазової освіти.
У нашій Україні, де всі співають, можуть навчити вокалу. В Одесі добре прозвучала маленька Наталя Оцабрик, ще кілька українських вокалісток, і це обнадіює, проте джазових проблем у нас дуже багато.
