Галина ЖУЛИНСЬКА відома в нашій країні як один iз фундаторів національного жіночого руху, що отримав форму громадської організації під назвою «Жіноча громада». Втім потяг до суспільної діяльності у цій жіночій спілці не перетворився з часом на суцільні розмови. Українські жінки прагнули довести, що здатні інтегруватися до ринкової економіки не гірше за сильну стать. Допомогу у цьому багатьом iз них надала створена під крилом «Жіночої громади» кредитна спілка «Турбота», яку очолює пані Галина.
— Як усе починалося?
— З вересня 1993 року в нашій країні з’явилося положення про кредитні спілки. Це була досить приблизна правова база, на основі якої народився український кредитний рух. Звичайно, він і до цієї пори слабенький і ще не зайняв такого, як у інших країнах, місця в житті суспільства. І це саме через те, що належна правова база — закон з’явився у нас тільки 2001 року. Щоправда, по- справжньому він починає працювати тільки нині. Тепер в країні створено ще й регулюючий орган, Держфінпослуг, який починає перереєстрацію кредитних спілок. В Україні їх уже майже 800, але достеменно ніхто не знає, як вони працюють і чим займаються. Тому перереєстрація і подальша співпраця, моніторінг покаже, як ми всі працюємо. А для нас Держфінпослуг важить не менше, ніж відповідний закон. Адже бували випадки, коли люди, почувши про кредитну спілку або про фінансові послуги, відразу ж згадували про так звані «піраміди», які свого часу наробили багато лиха... Це несло загрозу дискредитації кредитного руху, який у інших країнах став масовим і впливовим явищем. Тоді всі мріяли про те, що нарешті і у нас буде нормальний закон.
— Дочекалися?
— На жаль, сподівання були марними. Чинний закон страшенно не досконалий. Він містить надзвичайно «цікаві» вимоги. От, наприклад, згідно з ним кредитна спілка може зареєструватися або в якійсь місцевості, або при організації. Якщо вона зареєструвалася при організації, громадській чи це релігійній, то туди можна вступати тільки її членам.
— Це можна розглядати і як обмеження конкуренції.
— Дійсно. Спілка за цієї умови ніколи не може вирости, стати на ноги. Скажімо, наша кредитна спілка «Турбота» зареєструвалася і організувалася при міжнародній організації «Жіноча громада». Але ж це неправильно, коли в спілці не буде жодного чоловіка. Отож ми спеціальним рішенням на третьому році життя свого кредитного товариства поставили питання про гендерну рівність і вирішили залучати до спілки також і чоловіків. Адже ми дбаємо про добробут родини, де вони відіграють не останню роль, а тим більше у фінансових питаннях. Що це за фінансова установа, де лише одні жінки. Це ж смішно. Тепер у нашій кредитній спілці 5100 членів і рівно половина з них чоловіки. Ми такі щасливі, що досягли хоч у цьому рівності. А тут перереєстрація. І нам кажуть, що право вступити до спілки мають тільки члени «Жіночої громади». Чекайте, а куди я чоловіків подіну? Такі ж проблеми мають і кредитні спілки, створені при профспілках (їх тільки на центральній вулиці столиці можна нарахувати близько п’яти). Туди не може поступити навіть дружина чи син члена профспілки. Так не може бути. Фінансова організація не може утворюватися за такими ознаками. Це має бути широка, відкрита для всіх організація, яка конкурує як за більшу кількість членів, так і за те, щоб надавати більше кредитів людям. У банк «Хрещатик» може кожний занести гроші. Бо це банк. А нас закон обмежує, хоча в цьому немає нiякої логіки.
– А чи можна перереєструватися, скажімо, на Печерський район?
– Але куди дівати тих, членів спілки, що мешкають в інших районах, у Київській та інших областях, або й за кордоном? Наша організація міжнародна. Є у нас учасники і з Америки, і з Канади.
— А як поставлено цю справу за кордоном?
— В Чикаго є українська кредитна спілка, вона називається «Українська федеральна кредитна спілка» і в ній нараховується близько 40 тисяч членів. Iз них, мабуть, процентів 30 поляки. І ні хто ні в чому у демократичній державі нікого не обмежує. Та я залишаюся оптимістом і гадаю, що ми в Україні здатні навести лад з такими питанням. Вже готуємо невеличкі зміни до закону. Хоча, чесно кажучи, річ, мабуть, не стільки у його тексті, скільки у трактуванні. Ось що там записано: «Членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці, та особи, які постійно проживають на території і об’єднані ознакою членства в кредитній спілці». А далі — ознака членства: член спілки повинен мати хоча б одну з перелічених ознак.
— То це нормально.
— Дійсно. А якщо їх дві, то підстав для членства мало б бути іще більше. Але чиновники усе розуміють інакше, ніж звичайні люди. Вони включили до закону ще один підступний пункт. Він вимагає, щоб ми скликали звітно-виборчі збори не менше, ніж раз на рік і забезпечували присутність на них не менше 50% членів спілки. А у нас їх, як я вже говорила, 5100. А на «Южмаші» в Дніпропетровську у такій же спілці близько 7 тисяч членів. Де ж мені зібрати стільки народу і які гроші на це треба витратити?
Це — порушення демократії. На вибори президента країни людина може прийти, а може й не прийти. А на збори кредитної спілки мають бігти у примусовому порядку...
— Це, мабуть, взяли iз статутів акціонерних товариств.
— Так, але кредитна спілка зовсім інше утворення, яке не може стояти на місці, а мусить постійно зростати.
— Такий досвід у вас уже є?
— 2001 року в спілці було не більше 1000 членів. Це ми так добре виросли за останні три роки. І тепер зібрати на збори 50% стає непосильним завданням. Я запрошую, а вона відповідає: «Ні, я не їду в село, мені треба на город». А я їй кажу: «Ти мусиш прийти, тому що не буде кворуму і не буде зборів»... Хіба це серйозно? Тож зміни до закону потрібі, ми їх будемо ініціювати і добиватися...
— Ми весь час говоримо про кількість членів, але ще не згадували про ваші фінансові потужності.
— Нашi активи — понад 4 мільйони гривень. Практично кредитна спілка живе за рахунок обігу коштів. Приходять відсотки по кредитах. Ми ці суми відзразу нараховуємо як відсотки на вклади по депозитах, по пайових вкладах... Так, якщо будуть кредитні спілки обмежувати в полі членства, то вони ніколи не зможуть вирости, набрати обертів і стати нормальною фінансовою установою. Час уже нам виходити на такий обіг, який буде давати прибуток. Бо нині кредитні спілки неприбуткові, працюють, як то кажуть, по нулях.
— І якщо банки рефінансуються центральним банком під досить низький відсоток, то у вас такої можливості немає.
— Тільки внески громадян. І тому для нас питання членства дуже важливе. Спілка не має коштів, щоб навіть найняти нормального бухгалтера, а отже налагодити належний облік і технічне забезпечення для цього.
— Це неможливо навіть при такій кількості членів?
— Це абсолютно неможливо. А якщо нам не вдасться внести зміни до закону, то нас буде значно менше. Одним словом, поживемо — побачимо. Життя покаже, як буде проходити реєстрація, ліцензування. Догляд за нами стає прискіпливим. І це нас не лякає. Тому що ми вже сім повних років на цьому ринку. І маємо непоганий досвід.
— Як ви оцінюєте цей ринок?
— Він усе ж таки до цього часу дуже й дуже слабенький. А тут діє закон: чим він ширший, тим більше можливостей надавати людям фінансові послуги, тим швидше зростають їхні обсяги. Але справа, я гадаю, не тільки в тому. Кредитні спілки вчать людей дуже багато чого. Вони вчать їх дисципліні й самодисципліні, та врешті основам ведення домашнього господарства на ринкових засадах. Досить сказати, що людина, яка акуратно, в строк сплачує свій кредит, не втрачає ні копійки. Він для неї дешевший, ніж для того, хто не звик виконувати своїх зобов’язань.
— А який відсоток ви берете?
— Починали ми, можете собі уявити, з величезних процентів, на яких, до речі, працювали також і банки. Тепер дійшли до 30%.
— То це досить багато.
— Так. Ми ж не маємо 7-вiдсоткових позичок Національного банку. Для нас єдине фінансове джерело членські внески, на які сплачуємо 18%.
— А скільки по депозитах?
— Також 18%. Це така для кредитних спілок нормальна середньозважена ставка.
— Ви працюєте якраз на рівні банків по депозитах.
— Ні, депозити у банків менші. У великих банків, а у малих — вони саме такі.
— Але от я кредит би у вас не взяв. Дорого.
— Довгий кредит ми би вам і самі не дали. А короткий кредит у нас брати можна. Банки в усіх випадках працюють із заставами, надаючи ті ж послуги, що й ми: це купівля у розстрочку холодильників чи інших споживчих товарів. Але, крім того, він ще й бере з людини страховку свого ризику. До того ж їй не повертаються ті гроші, що у неї беруть за відкриття рахунку. А у нас людина практично нічого на цьому не втрачає. Тому що 10 гривень вступного внеску і 24 гривні членського внеску, лежать на рахунку, і якщо людина більше не хоче бути членом спілки, вона їх спокійно забирає. Втрачає тільки 10 гривень вступного внеску. Члени спілки мають можливість отримувати кошти на будь-які цілі: на навчання дитини, на протезування чи лікування зубів. Це те, на що банк взагалі не дає кредитів.
Пам’ятаю, прийшла до мене приятелька, яка проводжала дочку за кордон і запропонувала квартиру у заставу, але я їй відрадила, мовляв у банку буде дешевше. Та коли вона спробувала дати лад величезним стосам документів, а крім того, численним довідкам, за кожну з яких треба платити, то вона була у відчаї. Але зробила все, що від неї вимагали. Та коли прийшла за кредитом, то дізналася, що їй відмовлено. Так працює наша банківська система. А ми під нерухомість надаємо такі кредити без жодних ускладнень. І тоді люди один одному говорять: там надійно. І вступають до нашої спілки. Нам вистачає нинішнього напливу бажаючих, і у нас уже є люди, які сьомий кредит отримали іповернули.
