Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Апарат Єлізарова як стимул до творчості

24 березня, 2004 - 00:00

Кожна колекція львівського дизайнера Оксани Караванської — немов гуцульські матеріалізовані наспіви, міфи і сказання. Проте не тільки Карпати надихають Оксану. Сюди можна додати і Балкани, і Тибет, і Індію... У нинішній же колекції (зима-2004), представленої на чотирнадцятому тижні прет-а-порте «Сезони моди», найбільш відчутними були циганські мотиви. Причому, треба визнати, все це мало вельми своєрідний вигляд. Наскільки може бути своєрідне поєднання підкреслено урбаністичного одягу і босих ніг моделей, у яких на щиколотках побрязкувала складна в’язь браслетів. До цього додайте насичені й глибокі монокольори тканин (якщо останнє осіннє сонце, то дуже сонячне, якщо зимове небо, то дуже синє, якщо сніг, то дуже білий...) Ефект приголомшуючий...

Але, мабуть, найдивовижне те, що ця колекція почалася з нещасного випадку, якщо не сказати біди. Оксана розповіла, що буквально на рівному місці впала у власній оселі. Та так невдало, що в результаті — найскладніший перелом ноги. Гіпс і припис суворого постільного режиму протягом шести місяців. «Може, варто було відпочити і відіспатися. Проте спокій не приходив. Палата перетворилася на кабінет, нога, замість традиційного гіпсу — в апараті Єлізарова... Під впливом знеболюючих — морфинів і сибозонів — апарати перетворилися на циганські браслети, бинти — в кольорові тканини, а здорові босі ноги, які плигають через багаття, перетворилися на манію, яка переродилася в концепцію, що переросла в колекцію...» — так не без гумору розповідає сама Оксана. При цьому вона весела і життєрадісна (що, до речі, відчувається і в її колекції), хоч як і раніше з милицями, а нога все ще в апараті. Але, схоже, що- що, а спокій Караванській дійсно протипоказаний. І проте, хочеться побажати їй найшвидшого і остаточного одужання. І побільше цікавих колекцій. Щоправда, хай привід все ж буде інший.

Ганна ШЕРЕМЕТ, «День»
Газета: 
Рубрика: