Секретаря Бюро національної безпеки Польщі Марека Сівца вважають найближчим радником президента Александра Квасневського, одним із тих, хто формує сучасну польську політику. Під час зустрічі з українськими журналістами у Варшаві пан Сівець розповів про очікування від Року Польщі в Україні та торкнувся деяких чутливих моментів двосторонніх відносин.
— Коли буде закінчено перегляд тендеру стосовно приватизацiї «Гути Ченстохової»?
— Компанія LNM до кінця місяця вестиме переговори з міністерством державної казни. Якщо вони будуть успішними, тендер буде завершено. Якщо ж закінчаться негативно, міністр державної казни повинен буде вирішити, що робити далі. Представники «Індустріального союзу Донбасу» нещодавно були в Польщі та змогли публічно представити свої застереження щодо процедури тендеру. Думка ІСД була вислухана з великою повагою й донесена до президента й прем’єра.
Зважаючи на мою посаду, для мене важливим є вплив цього тендеру на польсько-українські відносини. Також велике значення має реакція іншого іноземного партнера — LNM. У такого роду тендерах завжди важливішим є той, хто програє, бо він мусить бути переконаний, що програв за чесних умов. Переможець задоволений завжди. Ми хочемо, щоб і переможець, і переможений були щиро впевнені в тому, що боротьба була чесною.
— Тобто, до візиту президента Квасневського в Україну 30 березня питання з «Гутою» ще не буде вирішено?
— Так, остаточного результату може не бути. Хочу сказати, що український партнер ІСД поводився дуже професійно, так само, як і LNM. До останнього часу жодна сторона не вживала політичних аргументів, ані прем’єр-міністр України, ані прем’єр Індії не телефонували до Варшави… Приватизація «Гути Ченстохової» повинна мати насамперед економічні наслідки, а безпосередніх політичних наслідків вона не може мати. Польсько-українські відносини не зациклюються на «Гуті». Дуже важливим є враження, яке справляє перший поважний український інвестор, який хотів іти в Польщу. Сьогодні він нарікає на порушення правил, що не є позитивним для польсько- українських відносин.
— Візит президента Квасневського до Донецька під час відкриття Року Польщі підтверджено остаточно?
— Так.
— Чи готова Польща на Стамбульському саміті підтримати прагнення України підвищити рівень співпраці з НАТО, долучитися до Плану дій iз набуття членства?
— Ми є великим прихильником співпраці України з НАТО. З великою пошаною ставимося до того, як розвиваються контакти Альянсу з Україною після Празького саміту. Сьогодні постає запитання, як ці контакти розвиватимуться надалі. Нещодавно Україну підозрювали в поставках «Кольчуг» до Іраку. Зараз ми знаємо, що «Кольчуг» в Іраку немає. Натомість там несуть службу понад півтори тисячі українських солдатів. НАТО мусить вирішити, чи є ці зміни якісними, чи ні. Військова співпраця України з Альянсом розвивається дуже добре, однак ми маємо одне серйозне зауваження: рівень поваги до прав людини й демократичних свобод в Україні відстає від стандартів НАТО. Думаю, Альянс повинен дуже швидко дійти рішення. А українська сторона повинна розуміти: проведення прозорих, демократичних виборів дасть величезний імпульс для вашої держави. Польща буде щиро вас переконувати в цьому.
Я впевнений, що політики, які стверджують, що в Україні панує демократія, далекі від істини. Але так само далекі від неї ті, хто стверджує, що ситуація у вашій країні зовсім жахлива. Порівнюючи ступінь розвитку демократії в пострадянських країнах, можу сказати, що з погляду східних стандартів Україна є найдемократичнішою країною. Ви пішли далеко вперед, і білоруський сценарій вам не загрожує. Але з погляду західних стандартів демократії є серйозні зауваження.
— Наскільки можлива передислокація американських військових iз Німеччини до Польщі?
— Сьогодні немає американських пропозицій щодо цього. Розмова про розміщення баз — це повернення до «холодної війни», а її часи давно минули. Сьогодні йдеться про інсталяції (розширення можливостей військової інфраструктури. — Ред. ), а не бази. Ми будемо розвивати інсталяції НАТО, а не американські. Насамперед це стосується інфраструктури аеро- та морських портів.
— Чи можливе збільшення польського контингенту в Іраку, в разі, якщо новий уряд Іспанії все ж таки вирішить відкликати свої війська?
— Ми цього не плануємо.
— Чи існують наміри під час Року Польщі вирішити делікатні питання двосторонніх відносин, зокрема ті, що стосуються реституції: повернення особистих речей Богдана Хмельницького в Україну, а бібліотеки й архівів родини Оссолінських в Польщу?
— Ні. Цей рік повинен стати святом культури.
