Iз наближенням дати виборів, як свідчить досвід, у експертно-політологічному середовищі активізується тема впливу Інтернету у виборчих кампаніях. Днями вона, власне, стала предметом обговорення на одній із неформальних зустрічей в київському офісі Асоціації політичних консультантів України за участю українських політичних експертів. І хоч Україна є далеко не «найінтернетизованішою» країною у світі (за даними Державного комітету зв’язку та інформатизації України, в 2003 році кількість користувачів досягла лише 8% населення, тоді як, наприклад, у Німеччині цей показник становить 60%, в Японії — 65%, а в США — 68%), Інтернет, на думку учасників «круглого столу», стає дедалі популярнішим та все стрімкіше набуває репутації одного із широко впроваджуваних політтехнологічних інструментів. Як відзначив директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, хоча для українців «світова павутина» є все ще засобом групової (а не масової) інформації, що дає підстави говорити про так званий мережо-культурний трайбалізм (від «трайби» — племена. — Авт. ), вітчизняна мережа все ж таки досить розвинута. Причому на останніх парламентських виборах 2002 року вона спричинила «мережеву революцію в українській політиці». На думку політолога, її наслідком стала легітимація «вірусного типу» політика, коли цілком певна ідея запускається й «розкручується» через віртуальні канали інформації. І тут потужну роль, з погляду формування сітьової та поліаналітичної свідомості, відіграє створення форумів чи так званих коментаторських стрічок, коли, зі слів В. Карасьова, в рамках форумської стрічки над певною подією вибудовуються інтерпретації та конфлікти, формується нова паралельна політична реальність.
Говорячи про можливу роль електронних мас-медіа в ході цьогорічної виборчої кампанії, В. Карасьов вказав на очевидність повторення сценарію виборів-2002, коли інтернет-ЗМІ фактично виконували роль віртуальних партій в українській політиці та груп підтримки окремих лідерів.
