Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Контрольований ріст: як його досягти

17 березня, 2004 - 00:00

На 10,2% (за січень і лютий) наш ВВП ще не зростав жодного разу в історії незалежної України. Лише в 2001 році, але не в лютому, а в липні-серпні та вересні він був дещо вищим і становив відповідно 10,5%, 10,8%, 10,5%. Досі ми стикалися лише з лютневим гальмуванням січневого зростання у кожному другому з чотирьох років, коли українська економіка почала зростати. Проста екстраполяція зазначених сценаріїв на поточний рік дозволяє зробити прогноз щодо річного ВВП. На мою думку, на кінець року він досягне 11,9—12,4%. І це є підтвердженням попереднього прогнозу, який було дано в «Дні» на початку року: Україна вагітна більш ніж десятивідсотковим зростанням.

Втім, чи буде досягнуто такого результату, чи ні — залежить від кількох чинників. По-перше, слід не допустити послаблення динаміки експорту. Останнім часом на двох головних ринках збуту української продукції — в Європі та Росії — з’явилися тривожні ознаки деякого гальмування економічної динаміки. Однак зростання триває, і поки що попит на український імпорт, особливо на металургійний, в основному залишається на минулорічному рівні. По-друге, важливо у другому півріччі подолати негативну динаміку сільськогосподарського виробництва. У лютому падіння валової доданої вартості в аграрному секторі становило 3,9% проти 4,2% у січні. При збереженні темпів зростання у промисловості на рівні перших двох місяців це забезпечило б додатково 1,5—1,7% приросту ВВП. У іншому разі на таку ж величину, тобто до 9%, динаміка ВВП до кінця року знизиться. Третій важливий чинник — посилення споживчого попиту. Торік у структурі внутрішнього сукупного попиту домінували інвестиції в основний капітал, приріст яких сягнув 27,7% і випередив зростання реальних доходів населення (5,8%) у 4,6 раза. У поточному році необхідно домогтися раціональнішої збалансованості між виробничим і невиробничим споживанням. Можна сподіватися, що цьому слугуватимуть і соціальні заходи, передбачені в проекті програми уряду. І найголовніша умова, що визначатиме реальність даного прогнозу, це утримання фінансової стабільності, а саме — низької інфляції, стійкого обмінного курсу національної валюти, збереження збалансованості бюджету при мінімальному дефіциті або навіть без нього. З одного боку, Нацбанк не повинен протидіяти кредитній активності, яка генерується високим темпом зростання ВВП. Адже за останні три місяці приріст грошової бази (5,3% — грудень—лютий) у 3 рази перевищив відповідний показник минулого року (1,7%). З іншого боку, сьогодні не потрібне додаткове грошове стимулювання зростання, заради якого доцільно було б навіть погодитися з деяким прискоренням інфляції після заохочувального зниження процентних ставок. Баланс цих двох реалій грошової політики Нацбанку досягається утриманням 7% облікової ставки на тривалий період (можливо, і до кінця року).

Лютий цього року виявився дуже сприятливим для промислового виробництва. Показник, що прогнозувався нами на кінець року (18%), досягнуто вже у цьому місяці (18,2%). У наступних, не виключено, можливі певні контракції (стиснення) виробництва, особливо у травні, серпні та листопаді. Але за багаторічними спостереженнями в кінці року або зберігається тренд перших двох місяців, або навіть посилюється. Винятком був лише 2001 рік, коли лютневий показник скоротився на 3% (проти грудня попереднього року) до рівня 14,2%. Якщо за підсумками року динаміка промисловості навіть впаде на 3-4% (через можливе скорочення зовнішнього попиту, подібне до того, що спостерігалося восени 2001 року), то й за цих умов прогноз Мінекономіки, закладений у макропоказники бюджету (6%), цілком імовірно, буде перевищений у 2—2,5 раза.

Про хороші перспективи для промисловості свідчить також її структура. Так, обробна промисловість розвивається удвічі швидше видобувної (22,4% проти 11,2%), тоді як торік добувна відставала від обробної у 7,7 раза (1,6% проти 12,3%). Нарощують динаміку експортні галузі. Металургія у січні-лютому зростала в 1,3 раза швидше, ніж у відповідному періоді минулого року, а хімія — швидше середньо промислового рівня в 1,3 раза, ніж торік. Після січневого «гальмування» росту прискорилася харчова промисловість (14,7%). Вона майже зрівнялася з минулорічним показником, хоча у січні відставала від минулорічного графіка на 6,6%.

Бурхливий розвиток легкої промисловості став головним сюрпризом 2003 року. І приємно, що й цього року галузь демонструє позитивну динаміку: після січневого зростання (9% проти 0,5% за січень 2003 р.) у лютому вона наростила темп до 13,9% (за два місяці) проти падіння на 0,9% у січні- лютому минулого року.

Найдинамічнішою галуззю залишається машинобудування. Його динаміка за два місяці (38%) у два рази перевищує середню у промисловості, що віддзеркалює як минулорічне, так, можливо, і цьогорічне нарощування інвестицій.

Єдиною галуззю з від’ємною динамікою виявилася енергетика, яка зменшила за січень-лютий свої обсяги на 5,4% проти зростання на 11% у відповідному періоді минулого року. Важко це пояснити лише ресурсозбереженням у виробництві й розподілі електроенергії, газу, води. Фізичні обсяги скоротилися на 2,8%, але ще таку ж величину у грошовому виразі додало зростання тарифів.

Стрімкі темпи промислового зростання змушують вдаватися до застережень щодо перегрівання економіки. Одне те, що динаміка промисловості різко відхилилася від прогнозної (6%), означає розігрів кон’юнктури вище очікувань. Варто констатувати, що розігріті не лише попит і пропозиція, а й ціни. До грудня 2003 року ціни виробників зросли на 4,5%, тоді як за перші два місяці того ж року — на 1,2%. Рано чи пізно це підштовхне зростання цін і для споживачів. Розрив між промисловими і роздрібними цінами зріс у лютому до 2,7% проти 0,2% у січні. Це різке і, вірогідно, небезпечне зростання (воно майже дорівнює тому, яке було за весь минулий рік — 2,9%). Цим формується істотний потенціал відкладеної інфляції. Нагадаємо, що у 2002 р. він становив 6% і наступний рік позначився значним її прискоренням.

Втім, у промисловості ще немає перегрівання. Але слід згадати 2001 рік. Тоді у травні динаміка промисловості (накопичувальний підсумок) сягнула свого максимуму (19%) і почала з червня знижуватися до 14,2% у грудні. Подразником спаду стало різке скорочення зовнішнього попиту в другій половині 2001 року (введення обмежень на експорт з боку Росії, антидемпінгові розслідування у США, загальна стагнація світової економіки). Відтак протягом всього 2002 року зростання у промисловості різко (у 2,4 раза) скоротилося і виглядало на графіку майже поличкою на рівні 6,3%. Такою була історія «охолодження» промислової пропозиції після буму 2000—2001 років. «Остудилися» і ціни — майже до дефляційного рівня — 0,6%. Така рецесія у промисловості не була повністю компенсована навіть високим врожаєм. І темп зростання ВВП впав з 9,1 до 5,3%.

Потенційна загроза перегрівання в індустріальному секторі вимагає від уряду і Нацбанку спільних заходів щодо стримування зростання цін. За гіпотетично можливого перегрівання економічної кон’юнктури в промисловості і при неочікувано різкому падінні зовнішнього попиту не виключене відновлення рецесії (гальмування економічної динаміки) подібно тій, що спостерігалася у 2002 році. При значному падінні зовнішнього попиту певний період може виручати попит внутрішній, який зберігатиметься інерційно. Для цього слід сьогодні підтримувати його в тонусі. Це особливо важливо тому, що при падінні внутрішнього попиту сходження з високої на меншу орбіту при відсутності компенсуючого заміщення зовнішнім попитом може призвести не тільки до гальмування росту, а й до чистого спаду і навіть часткової дефляції промислових цін. Для пом’якшення такого макросценарію слід уже сьогодні зосередитися на превентивному посиленні внутрішнього попиту. Внеском Нацбанку у виконання цього завдання може стати скорочення інфляційного податку та посилення курсу гривні, що сприятиме активізації інвестицій і, зокрема, підтримці інвестиційного імпорту та розвитку споживчого кредитування.

Р.S. Хочу відзначити спробу уряду зробити процес прогнозування ВВП реальнішим. Якщо у бюджеті 2004 року цей показник визначається у межах 4,5%, то в новій урядовій програмі вже бачимо цифру 9,5%. Можна сподіватися, що уряд наважиться внести відповідні зміни також і безпосередньо до бюджету та не залишить без коригування надзвичайно занижений показник промислового зростання. Що ж до закидів у необережності, які вже зараз можна чути з цього приводу на його адресу, то гадаю, що час уже відійти від радянської звички до зумисного заниження планів, адже реальний показник доходів бюджету дозволяє реально збільшувати видатки на соціально-економічні програми.

Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ, радник голови Нацбанку України
Газета: 
Рубрика: