Про проблеми створення іміджу України на міжнародній арені, рекомендації ПАРЄ, зовнішньополітичні наслідки президентських виборів тощо — в інтерв’ю «Дню» голови комітету Верховної Ради у закордонних справах Станіслава СТАШЕВСЬКОГО.
— Якими ви бачите завдання, що стоять перед вашим комітетом?
— Одне з головних завдань — законотворча робота у сфері зовнішньої політики. Ми є своєрідним центром, де всі ці зусилля консолідуються. Але над цим працюємо не тільки ми, є ще й комітет з питань європейської інтеграції, у веденні якого — адаптація нашого законодавства до стандартів держав Євросоюзу. Роботи дуже багато, тільки минулого року на розгляд Верховної Ради ми подали 68 законопроектів і постанов, із них 59 було прийнято як закони. Важливою ділянкою є також робота над ратифікацією в парламенті міжнародних договорів й угод, які підписує Україна. Більшість із них набуває чинності тільки за фактом ратифікації їх Верховною Радою. А до ратифікації, як ви розумієте, їх ще потрібно підготувати.
— Як ви можете охарактеризувати вашу співпрацю з МЗС?
— Відповідно до Конституції, Міністерство закордонних справ організовує й забезпечує здійснення зовнішньополітичної діяльності України. Функції наші відрізняються, але сфера діяльності одна, тому співпраця дуже тісна. Ми постійно проводимо спільні засідання Колегії Міністерства та Комітету. Окреслюємо перспективи, з’ясовуємо, які закони потрібні для вдосконалення зовнішньої політики, більшої її ефективності. Результатом такої співпраці стали проведені наприкінці минулого року тематичні парламентські слухання «Зовнішня політика України як інструмент забезпечення національних інтересів держави: досягнення, реалії та перспективи». Слухання підтвердили, що сьогодні нам необхідний закон, який би чітко визначав основи зовнішньої політики країни. Основну спрямованість ми задекларували ще 1993 року, але тоді все було окреслене приблизно, до того ж, цю роботу здійснювали люди ще, скажімо так, радянського формату, з відповідними підходами. Сьогодні ситуація кардинально змінилася, в тому числі — розстановка політичних сил — і у світі, і в Україні. Й надалі ігнорувати ці процеси неможливо.
На мою думку, закон тим кращий, ніж більше людей, фахівців різних професій над ним працюють. Тому ми намагаємося всі комітетські законопроекти винести на обговорення комітетів з питань національної оборони та безпеки, з питань бюджету, європейської інтеграції, банківської діяльності, інших комітетів. Щоб не вийшло так, що та або інша новація негативно вплине на економіку, бюджет, життєвий рівень народу або авторитет держави. Крім іншого, у співробітництві з МЗС у нас склалася практика: тематичні законопроекти, розроблені депутатами (у більшості випадків — членами нашого комітету), обов’язково подаємо на експертизу до МЗС. У нас вільна відкрита дискусія, у процесі якої ми знаходимо компроміс. За минулий рік і за два місяці цього року в контексті нашої співпраці з МЗС не було жодного випадку, щоб хоч один законопроект загнали в глухий кут.
— На розгляд п’ятої сесії Верховної Ради винесено понад тисячу законопроектів. Які з них курирує ваш комітет?
— По-перше, проект закону про основи внутрішньої та зовнішньої політики. Також досі не побачив світ закон про становище українських громадян за кордоном, незважаючи на те, що комітет виносив його на розгляд ВР ще минулого року. Розгляду потребує закон про держкордон. Не ратифіковано угоду щодо Єдиного економічного простору. Документ підписано, ми маємо його розглядати, але зараз він ще не надійшов до Верховної Ради. Стоїть питання визначення кордонів по морях, по Керченській протоці. Також багато питань, як я вже згадував, пов’язаних із ратифікацією раніше підписаних угод і договорів. Ми кажемо, Росія — наш стратегічний партнер. Але в чому стратегія? Між нашими країнами підписано дуже багато договорів і угод, однак майже половина з них не працює. Отже, цього року нашим урядам є над чим працювати. До речі, для активізації роботи парламентів наших країн створено Міжпарламентську комісію із співпраці Верховної Ради та Федеральних Зборів РФ. Це новий вид міжпарламентської зовнішньополітичної діяльності. Такий зв’язок налагоджено з парламентами Литви, Польщі й Угорщини. У процесі створення — міжпарламентські асамблеї або комісії з Білоруссю, Індією, Туреччиною, Азербайджаном.
— Нещодавні рекомендації ПАРЄ Україні щодо так званої конституційної кризи вітчизняний політикум сприйняв неоднозначно. Як би ви оцінили ситуацію?
— Резолюція ПАРЄ рекомендаційна, але ці рекомендації мають спонукати нас до певних дій. Судіть самі: ми хочемо бути повноправним членом цієї організації. Вступаючи до ПАРЄ, Україна прийняла певні правила гри, підписала статут Асамблеї. Отже, цих правил необхідно дотримуватися. Тим більше, що зобов’язання, які ми дали, вступаючи до ПАРЄ, ще не повністю виконано. Є приказка: «Щоб почути, треба послухати». Тож якби ми самі одне одного слухали, все було б інакше. У нас немає парламентської кризи, але були штучно створені розбрати. Якщо когось не почули, він знаходить інші способи доведення своєї позиції до відома колег, у тому числі, як ми бачили, дуже емоційні й не завжди коректні. Це свідчить про наявність демократії в Україні, але хотілося б, щоб подібні сплески траплялися рідше. У політичній реформі крапку ще не поставлено, потрібно проголосувати зміни до Конституції, тому я бажаю всім нам, щоб обраний шлях було пройдено до кінця і в інтересах народу.
— Як вирішується питання щодо повернення Україні її законної частки в закордонних активах СРСР?
— Так, питання існує, і вирішується воно поки що повільно. Зокрема, проблема обговорювалася минулого року на Дні уряду, присвяченому виконанню договору між Росією й Україною від 1997 року. Поки реально почалося повернення культурних цінностей, у тому числі фресок Михайлівського собору.
— Як ви вважаєте: чи зміниться зовнішньополітичний курс України у зв’язку з можливою зміною владних еліт після президентських виборів?
— Ні, зміни курсу не повинно бути. Відносини у світі регламентуються договорами, а політики мусять робити все, щоб на авторитет держави не впливали вибори або інші події всередині країни. Це вірна ознака стабільності. Цей авторитет впродовж багатьох років по крихтах збирається. Тому не можна допустити, щоб та або інша еліта, або ж окремий її представник, взяла і ось так, на власний розсуд, усе перекреслила. Це, до речі, ще один аргумент на користь того, що до рекомендацій ПАРЄ потрібно прислухатися.
