Схоже, на урядовій кухні з використанням усіх можливих енергетичних і фінансових потоків вариться/печеться якась таємнича страва. У результаті днями країні представлять нового міністра палива й енергетики.
Один із головних номінантів на цю посаду — нинішній перший заступник міністра й одночасно глава НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко, котрий отримав у журналістських колах прізвисько «товариш реверс», — просторікують у Києві, укотре «приміряв» дорогий костюм для вступу на довгоочікувану нову посаду або, правильніше сказати, на відповідальний пост. Чи знадобиться? Пригадується, коли відбувалася битва за попередню, ще ціннішу вакансію енергетичного віце-прем'єра (мало хто згадує, що на ньому, крім енергетики, ще й уся промисловість) і промайнула чутка, що відповідний указ уже підписано, дехто навіть накрив стіл у Москві. Й не стільки навіть від радості, скільки з елементарної людської вдячності. Але не склалося чомусь... У середу претендент готувався дати прес-конференцію. Причому для нього було зовсім байдуже, про що на ній йтиметься — чи то про те, що експеримент із прокачуванням української нафти (аналога легкої каспійської) від Бродів до Словаччини (якщо провести вміючи. — Авт. ) може поховати аверсне транспортування нафтопроводом Одеса — Броди, чи то про те, що «Нафтогаз» анітрохи не має наміру йому заважати або його зривати, чи то про те, що цей експеримент і взагалі не потрібен — у будь-якому разі журналістів, а через них і громадськість, потрібно було примусити повірити в те, що перед ними переконаний державник і буквально без п'яти хвилин міністр. Деяким журналістам, щоб не ставили неправильних запитань, просто відмовили в акредитації. І тут щось сталося. Прес-конференцію просто відмінили, оскільки Бойка терміново викликали до Кабміну... Не виключено, що йому там порадили не поспішати. Адже наступного дня планувалася поїздка прем'єр-міністра Віктора Януковича до Одеси, відвідування ним нафтотерміналу в Південному та прес-конференція...
Тим часом віце-прем'єр Андрій Клюєв без усілякої помпи, а також і супроводжуючої преси вирушив у закордонне відрядження. У навколоурядових колах відомо, що йдеться про прикаспійські держави, а потім — столицю Євросоюзу. Але прес- службі буквально закрили рота. І офіційного підтвердження про те, де в четвер перебувала така публічна персона, як енергетичний віце-прем'єр, який досі залишається ще й головою пеківського комітету українського парламенту, «Дню» отримати не вдалося. Утім, це також новина. І не така вже й погана, оскільки працює на користь ще однієї версії щодо заміщення міністерського крісла на Прорізній. Чому б ще одному віце-прем'єру не зайняти дві посади? Адже може це успішно робити Микола Азаров. А Клюєв набагато молодший. Утім, остаточне рішення приймуть, як передбачається, не пізніше понеділка. Схоже, дуже багато що залежатиме також від підсумків зарубіжного турне віце-прем'єра. Якщо він привезе в своєму портфелі якісь контракти, то країна одразу дізнається про ім'я нового міністра. Якщо ні, то, можливо, також — переможе перший із названих претендентів. Щоправда, одночасно світ не без жалю видихне слово «реверс» і пересвідчиться в марності планів української участі в євроазіатському нафтотранспортному коридорі.
Один колишній і, ймовірно, також і майбутній інформований політик, якому кореспондент «Дня» ставив складні запитання, порадив провести з цього приводу журналістське розслідування. Не претендуючи на славу детективів, варто сказати наступне. Найганебніший факт, про який потрібно не говорити і не писати, а просто кричати: Україна сьогодні практично позбавлена права управляти морським нафтоперевалочним терміналом «Південний». За неї це робить невідомо ким і н а якій законній підставі призначена оператором термінала офшорна компанія «Коллайд лімітед», зареєстрована 13 червня 2003 року на Британських Віргінських островах (редакція має в своєму розпорядженні установчий договір і статут). Статутний фонд... 6 (шість) доларів США! (Хіба не насмішка це над країною, яка так довго, натужно та з суперечками будувала цей нафтоперевалочний комплекс!?) А ось кому належать 6 (шість!) однодоларових акцій цієї компанії, нам так і не вдалося встановити... Зате тепер ми знаємо від перевірених джерел, що «Коллайд Лтд» бере за перевалку тонни нафти в порту Південний $14, відлякуючи таким чином власників і трейдерів нафти, які мають намір транспортувати її нафтопроводом Одеса — Броди. При цьому «Укртранснафті» перепадає лише $3,5, тоді як у договорі між «Транснафтою» і «Коллайд Лтд» йдеться про $6 за тонну.
Ми, швидше за все, ніколи не дізнаємося, хто посадив на Південний «Коллайд Лтд» та її сателіта «Коллайд S.A.», як і про те, куди саме витікає різниця в тарифі. Водночас варто пригадати про протокол намірів між російською «Траснафтою» та «Нафтогазом України», підписаний 23 квітня з української сторони нинішнім претендентом на Мінпаливенерго України Ю. Бойком та його протеже — генеральним директором «Укртранснафти» Станіславом Василенком. Не виключено, що одночасно підписанти вирішили питання й про оператора для нафтотерміналу. Приблизно на той самий час припадає також перегляд системи відносин між російською «Транснафтою» й «Укртранснафтою». Якщо раніше українська компанія мала справу з кожним конкретним транспортером і могла укладати з кожним із них договори, то тепер російська сторона «спростила» це завдання. Проти «Укртраснафти», яка і без того перебуває під вельми сильним російським впливом, «грає» супермонополіст, що поступається лише «Газпрому». Як відбувається гра? Звісно, в одні ворота. Досить сказати, що не так давно, чого не було навіть у розпал економічної кризи в середині дев'яностих, «Укртранснафта» істотно затримала виплату зарплати своїм працівникам. Адже тепер вона не отримує за прокачування російської нафти українською територією передоплату, як було донедавна. Їй платять тільки після передачі нафти покупцю на західному кордоні України. Є й інші питання, які В. Янукович, не виключено, з'ясував, не виїжджаючи до Одеси. Можливо, через це він учора відклав або переніс свій візит туди. Це може означати також і зміну ставлення до кандидатури Бойка, якому поки що варто утриматися від надмірної самореклами в пресі. Раніше говорили, що знання — сила. Цю тезу і дотепер ще ніхто не спростував.
ДО РЕЧІ
Деякі додаткові подробиці про названі компанії «День» спробував з'ясувати у Сергія Винокурова, який, судячи із наявних документів, є директором компанії «Коллайд Лтд», яка має поштову адресу в Києві по вул. Шовковичній і відповідний телефон. «У принципі я до «Коллайд Лтд» жодного стосунку не маю. Я — директор компанії «Коллайд S.A.», Швейцарія, — сказав «Дню» Сергій Олексійович. — Ми тільки представляємо тут в Україні інтереси «Коллайд Лтд». А хазяїнами компанії є три компанії. Назву їх, як пам'ятаю. Це «Ток інвестменс», потім щось таке «Плюс» і «Фортнікс». Фізичних осіб там немає. Я це знаю тільки тому, що в мене є агентський договір — ми представляємо цю компанію в Україні, оскільки в нас є тут представництво і ми маємо досвід роботи. Директор цієї фірми сидить у Росії, а ми за дорученням виконуємо роботу із взаємодії з українськими організаціями, з транспортування і перевалки». «День» поцікавився: «А чому на вашому підписі в договорі печатка «Коллайд Лтд»? Печатку вам також передали?» Як сказав пан Винокуров, до кінця минулого року він просто виконував обов'язки одного з директорів компанії, «оскільки там структура формувалася». Як сталося, що три компанії, створюючи четверту, вклали в її статутний фонд усього $6? Пояснюючи, Винокуров послався на те, що під час реєстрації компанії, яка «не займається якоюсь інвестиційною діяльністю» або діяльністю, коли не потрібні обігові кошти, «статутний капітал може бути мінімальний, немає сенсу створювати великий статутний фонд». «От швейцарська компанія, «Коллайд S.A.», — закінчив розмову Винокуров, — там 100 тисяч франків мінімальний статутний фонд».
