У консьєржки одного з будинків, що знаходиться неподалік від столичного Святошина, є додаткова турбота. Щомісяця вона з власного бажання купує засушену гілку калини і урочисто водружає її на «постамент» із поштових скриньок. Коли ж мешканці, нарешті, поцікавилися в неї, яка, власне, причина такої постійності, вона з подивом вигукнула: «Адже саме калина «турбується» про те, щоб все в нас тут складалося благополучно».
Цей факт можна сприймати по-різному — скажімо, приписати немолодій жінці забобони і фетишизм. Але важливіше, мабуть, інше: ця історія наочно демонструє живучість символіки калини у свідомості українців. Взагалі ж, як розповідає етнограф Василь Скуратівський, у нас до дерев (і кущів у тому числі) було особливе ставлення. Кожна значуща подія обов’язково ознаменовувалася або посадкою нового дерева, або найсуворішою забороною рубати старе. Наприклад, саджанець з’являвся біля хатини на честь народження дитини, на Вербну неділю або коли юнака проводжали до армії. А якщо будували будинок або до нього в’їжджала молода сім’я — зрізати дерево, особливо фруктове, вважалося вкрай непристойним.
Що ж до калини, то наука розглядає щонайменше два погляди на її символіку. Фольклористи, скажімо, аналізуючи пісні, дійшли висновку, що це — символ кохання та жіночності. Вона поєднує в собі (принаймні, як співали та співають українці), все те, що обов’язково має пережити жінка — дівоцтво, кохання, заміжжя, народження дітей. Тому якщо дівчина, приміром, сумувала про коханого, то поділитися наболілим вона, насамперед, бігла до калини — своєї всерозуміючої подруги. У свою чергу, «подруга» також уміла відчувати. Якщо ж калина була зламана й почорніла — це мало на увазі нещасну й покинуту дівчину. Калинові гілки, опущені донизу, стали образом смутку, а зв’язані в букет — ознакою великого кохання.
Друга версія про роль калини глобальніша. Її саджали біля колодязя, хати й навіть на кладовищі; з її гілок дівчата плели вінки, її ягодами підфарбовували губи й щоки. Спільна ідея в цих, здавалося б, несумісних речах, на думку Василя Скуратівського, є: калина стала в Україні збірним образом життя. А якщо точніше, то вона символізувала людський рід — його коріння та його продовження. Тому кущ калини прагнула посадити кожна дівчина. Якщо вісті від милого довго не надходили, поява під вікном рослини була запорукою того, що тепер він неодмінно відгукнеться. А якщо дівчата бачили самотню могилу, то вважали своїм обов’язком засадити її кущами калини, «щоб про покійного пам’ятали, і рід його продовжувався».
На думку головного редактора журналу «Практична психологія й соціальна робота» Олександра Губенка, калина може з усією упевненістю претендувати на статус глибокого етнопсихологічного символу українців. Якщо ж інтерпретувати її символіку з погляду психології, то грона червоної калини й соковиті ягоди — це родючість і знову ж таки жіноче начало. Водночас, у православній символіці червоний колір означає любов і страждання за неї. Останнє посилюється ще й тим, що гроно асоціюється з краплями крові. А отже, якщо зіставити психоаналітичну символіку з українським фольклором, стає очевидним, що калина в етнічній свідомості — символ-проекція України. Він є патріотичним і реалістичним — земля, яка страждає і любить, потребує хоробрості та захисту.
Загалом же, за словами психолога, «рослинні» образи завжди були у свідомості найсталішими. На думку О. Губенка, у часи криз просто необхідно переосмислювати ці архетипи. Тим більше, що для всіх слов’ян характерним є своєрідний культ дерев і шанування лісів, отже, сьогодні його необхідно зробити «розмінною монетою», перетворити на свідому опіку живого.
Проте, заради справедливості варто сказати, що останнім часом, як свідчать дослідження, кущ калини як символ України сприймають дедалі менше людей. За даними Національного еколого-культурного центра, це лише 14,3%. А лідирує серед «зелених» символів країни, як це не дивно, дуб — 24,3% голосів.
Натомість у сільській місцевості, кажуть екологи, особливо в Західній Україні, калину досі обов’язково саджають біля хати. Хоча б для того, щоб забезпечити себе універсальними й дешевими ліками. Розповідають, що в народній медицині використовують як плоди, так і калинову кору. Для приготування препаратів останню знімають навесні та сушать на свіжому повітрі в тіні. Вважається, що кінцевий продукт має заспокійливий та кровоспинний ефект. Що ж до ягід, то вони покращують роботу серця та знижують кров’яний тиск, а спеціально приготований із них настій лікує різні шлунково-кишкові захворювання.
