Цього тижня увагу наших експертів привертали, зокрема, події у Верховній Раді України. У когось від ефективності роботи парламенту залежить успіх його справи. А хтось просто спостерігав, у що ж виллються суперечки парламентаріїв. Так чи інакше, поза політикою в нашій країні жити все ж таки складно. Але це не заважає помічати в житті й прекрасні миті. Про події всеукраїнського значення та про особисті враження за тиждень, що минув, говорять наші експерти в традиційній рубриці «Що хорошого? Що поганого?».
Микола МАЗЯР, директор департаменту кінематографії Міністерства культури та мистецтв України:
— Перш за все, я дуже радий, що відновив роботу парламент. Бо від його роботи залежить і доля українського кіно. У нас у парламенті є дуже важливий законопроект. І через те ми, кінематографісти, зацікавлені в тому, щоб Верховна Рада працювала. Бо вже двічі розгляд цього законопроекту відкладали. Третього лютого в Будинку кінематографістів відбулася хороша для нас, кінематографістів, подія — вечір, присвячений пам’яті видатного кінорежисера Сергія Йосиповича Параджанова. Був дуже приємний, теплий вечір спогадів, вечір пам’яті. Ця подія — чисто кінематографічна, але вона для нас дуже цінна. В особистому житті також була подія — моїй онучці Олександрі виповнилося десять років. Що тривожить і що не подобається? Дуже тривожить і, думаю, не тільки мене, ситуація з цінами на ринку. Тривожить ця невпевненість у завтрашньому дні, тому що не знаєш, що тебе чекає. Учора казали про подорожчання транспорту, сьогодні — хліба, завтра — скажуть ще щось. Просто не встигаєш зі своєю заробітною платою за цією гонкою цін. Також ми збирали кінопрокатників з усієї України на нараду, де обговорювали безліч проблем, які треба вирішувати на регіональному рівні. Це проблема, бо дали великі права місцевій владі, а вона, на жаль, з цим не завжди справляється. Ми обговорювали й проблеми поліпшення кінообслуговування населення. У кінці 2002 року був прийнятий важливий для кіно закон «Загальнодержавна програма розвитку національної кіноіндустрії». Цим законом місцеві облдержадміністрації були зобов’язані розробити свої плани. На жаль, не скрізь ці плани виконуються, бо розроблені лише формально. Однак радує, що дуже швидко росте мережа кінотеатрів. І, звичайно, постає питання про наповнення репертуару кінотеатрів українськими фільмами. Також намітили плани звернень, законодавчих та інших власних ініціатив. Зараз, наприклад, взялися за тиражування фільмів із нашої кінематографічної спадщини. Не тільки на кіноплівку, а й на відео та DVD.
Сергій МАКСИМЕНКО, директор Інституту психології:
— Головна політична подія з психологічної точки зору — це те, що Верховна Рада прийшла до якогось консенсусу. До тієї психологічної згоди, яка не є зрадою з будь-якого боку, а є вивільненням людського потенціалу. Мене радує те, що я та колектив авторів підготували підручник із загальної психології. Уже отримав рекомендацію до друку цього підручника. А ще я закінчив книгу «Генеза особистості». Це теж приємно.
Тетяна ДОЛІШНА, головний редактор журналу «Моя дитина»:
— Приємною подією стало те, що в «Букві» (Київ) відкрилася галерея художника-графіка Сергія Якутовича, де представлено його роботи, роботи його батька й художників-графіків з України. Дивно, що останніми днями ніби закінчується зима. Усе тане, й це не дуже приємно. Хотілося б ще справжньої зими. Оскільки наша редакція розташована в Тернополі, то запам’яталися ще кілька подій, які важливі для жителів Тернополя. З першого лютого підняли ціни на проїзд в маршрутках на 10 копійок (коштував проїзд 50 копійок, а зараз — 60). Це погана новина. Бо Тернопіль займає останнє місце в Україні за рівнем середньої заробітної плати. А ще в нас у області є таке цікаве місце, як село Зарваниця, де є греко-католицький храм з однією з найстаріших ікон в Україні — чудотворною іконою Зарваницької Божої Матері. Там ще є й цілюще джерело. Це святе місце для паломників-християн. І вони започаткували Хресний хід, який буде проходити по всіх столицях світу: він починається зараз, з цього села, й триватиме до 2033 року.
