Спочатку його звали Єва. Потім він став Баксиком. Тепер його ніяк не називають. На те є причини. Хоча Баксик — це те, що найбільше підходить до теперішнього статусу цього кота. Він заробляє гроші! А без конкретного ймення зручніше і йому, і тим, хто бере його в оренду. Проте не бавитись. На це кіт не має часу. Він ловить миші. За гроші. Ніч Баксика коштує 2 гривні. Небагато, але...
— Ми ніколи не купували своєму котику «Кітті- Кет», — розповідає власниця кота, вінничанка Юлія Гаврилова, — їв, що й ми з чоловіком Андрієм. А тепер, коли наш Баксик став сам на себе заробляти, то став і краще харчуватись.
Двісті грамів котячої їжі коштує гривну шістдесят копійок, так що Баксик тепер жирує. Вже відмовляється їсти колись улюблений чорний хліб і гороховий суп, а от «Чернігівське світле» полюбляє стабільно. Пристрасть до спиртного за Баксиком була помічена не раз. П’яного котяру господарі навіть зняли на домашнє відео: мабуть, хотіли присоромити, коли той проспиться, але не сварили. Кіт напився шампанського, бо була причина. У гості з Мурманська приїхала Юлина сестра. Та й, зрештою, самі ж і наливали. А взагалі Баксик веде тверезий спосіб життя, робота вимагає. Востаннє, але добряче, як і всі порядні люди та коти, він «хильнув» на Новий рік. Порвав шапку — господарі хотіли нарядити його Дідом Морозом. Ці людські маскаради його не так захоплюють, як котячі. В образі лева Баксик почувався, як принц на коні. Андрій з Юлею проекспериментували і поголили свого «перса» під лева, а потім ще й поміняли його сіру масть на яскраво руду.
— Був натуральний міні- лев, — продовжує Андрій, — на весну ми хочемо зробити йому зелене мелірування. Стрибнути з ним з парашутом. А згодом взяти із собою на море. А якщо вдасться, то і за кордон.
Саме звідти молоде подружжя привезло ідею подати до однієї з місцевих газет оголошення про те, що для ловлі мишей вони здають в оренду кота.
— У Німеччині, де ми тимчасово жили, — розповідає Андрій, — здача тварин у оренду — дуже поширена послуга. Беруть погратись, перевірити, де краще поставити диван, ліжко, першим запустити в квартиру чи офіс.
Молодята мають намір розширити коло послуг, які зараз надає Баксик. Підозрюють, що коли він перевіряє квартири, чи благополучні вони, їхній кіт зможе заробити не тільки на харчі, а й на салон краси.
— У Києві є такі салони для тварин, — пояснює Юля, — там не тільки стрижуть, а й, наприклад, собачкам фарбують нігті, моделюють і шиють одяг. Ми Баксика теж повеземо, якщо він на таке заробить. Його гроші витрачаємо лише на нього.
В тому, що кіт може сколотити непоганий капітал, його господарі не сумніваються, спостерігаючи, який на їхнього улюбленця попит. Часом навіть відмовляють. Баксика не віддають на склади, куди його часто викликають. Бояться, щоб улюбленця часом не розірвали щури.
— Якби у нього була спецстраховка, то інша справа, а так ми його навіть за двері самого не випускаємо, — продовжує Андрій. — У нас уже був котик, вискочив, розірвали собаки. Тому Баксиком ми дуже дорожимо. Ми купили його рік тому за тридцять гривень, за оголошенням. До речі, він народився в день нашого весілля. Виховуємо його, як нашу дитину. Не кажемо йому киць- киць, а говоримо, як до повноцінного члена родини.
Він розуміє і слухає. Робить все, що й ми, приміром, дивиться телевізор, але останнім часом зіпсувався. Стає не нашим. Самовпевненим і нахабним. Став фінансово незалежним і почав багато в чому розбиратись.
Андрій сміється і дістає відеоальбом Баксика. Каже, що вибере найкращі кадри, складе текст і розмістить у Інтернеті.
— Він у нас ще стане знаменитим, — продовжує господар, — адже зі всякого жарту виходять серйозні речі. Ми в цьому вже переконались.
