Можливо, що незабаром спіймані на крадіжці електрики громадяни та відповідальні особи підприємств, організацій та установ спокутуватимуть провину за ґратами. Енергетики пропонують ввести кримінальну відповідальність за розкрадання електроенергії. Проте передусім до Кримінального кодексу планують ввести саме поняття «розкрадання» застосовно до такого виду товарної продукції, як електроенергія. Сьогодні кодекс дещо відстав від розвитку економіки загалом і схем розкрадання зокрема. А тому електромережі можна назвати, з юридичного погляду, мало не найпристосованішими для крадіжки. У зв’язку з цим енергетики мають масу претензій до правоохоронних і судових органів, які через недосконалість законодавства не в змозі протистояти розкраданню.
Банальну крадіжку законодавство переважно кваліфікує як несанкціонований відбір електроенергії. У принципі Цивільний кодекс передбачає законодавче переслідування в таких випадках, але енергетиків подібне м’яке ставлення судів до втрат їхнього майна не влаштовує. І в цьому збігаються думки як представників приватних компаній, так і чиновників. Зокрема, в Мінпаливенерго впевнені, що настав час ввести кримінальну відповідальність за навмисне завдання збитків у вигляді крадіжки використаної, але не оплаченої електрики. Інакше важко чекати від споживачів усвідомлення того, що електроенергія — це такий самий товар, як і всі інші види продукції, попри відсутність у неї візуальних характеристик. На думку чиновників міністерства, це має привести, крім всього іншого, до підвищення взаємної відповідальності постачальників і споживачів. Енергетикам доведеться знаходити можливості для забезпечення надійнішого захисту мереж та пристроїв обліку споживання електрики. Останні, до речі, до цього зовсім не готові. Наприклад, керівництво Донецькобленерго впевнене, що без зовнішньої фінансової допомоги всі розмови про захист продукції від розкрадання так і залишаться розмовами. Компанії просто не мають матеріальних і людських ресурсів для постійного та якісного контролю за цілісністю своїх мереж, не кажучи вже про прилади обліку спожитої електроенергії.
Населення звикло красти і продовжує завдавати збитків енергетикам. Йдеться не тільки про крадіжки (в нинішній термінології — несанкціонований відбір), а й про постійні випадки розкрадання того або іншого обладнання, починаючи з розукомплектування електростанцій і закінчуючи розкраданням дротів й інших металевих частин ЛЕП. Крадуть усе, що можна продати хоч за якісь гроші. Головні учасники цього процесу — неповнолітні та люди з малозабезпечених верств населення. Останній чинник обумовлює досить м’яке ставлення до них із боку правоохоронних структур.
Проте, зі слів енергетиків, навіть цілковита компенсація вкраденого майна не може компенсувати збитки, яких зазнали компанії в зв’язку з порушенням робочого процесу. У цьому зійшлися інтереси продаючих і генеруючих компаній. Із 1994 по 2003 роки тільки на теплових електростанціях розкрадено та розукомплектовано обладнання більше ніж на 450 млн. грн. А якщо врахувати, що це призвело до значних втрат генеруючих потужностей, порушення режиму роботи електростанцій і невчасного підключення потерпілих енергоблоків до загальної мережі, і перерахувати всі ці втрати за тарифами на електроенергію, то збитки можна рахувати мільярдами гривень. А ось де генерація розійшлася з постачальниками, то це в підрахунках планованих технологічних втрат. Зі слів народного депутата України Олега Панасовського, за радянських часів за максимального завантаження мереж, технологічні втрати енергії планували на рівні 8%. А сьогодні, попри те, що завантаження мереж зменшилося більше ніж вдвічі, заплановані втрати сягають часом 25%. Подібний стан речей сам пан Панасовський класифікує як узаконену державою крадіжку коштів, що належать генерації. За його словами, так звані втрати все ж ідуть на ринок і їх продають, ось тільки гроші до генерації не доходять. Генерації хотілося б бачити свою місію закінченою на етапі виходу електрики за межі трансформатора, а зовсім не миритися зі збитками від втрат у мережах. І це, на думку депутата, так само мають прописати в законі. Проте, з його слів, наш парламент не спроможний розробити й ухвалити всі закони, що повністю задовольнили б потреби господарників.
Проте всі законотворчі спроби енергетиків натикаються на серйозний бар’єр. У секретаріаті Верховної Ради, як і в Верховному Суді України, впевнені, що введення до Кримінального кодексу окремої статті про розкрадання електроенергії створить передумову до того, що номінально визнають дозволеним до крадіжки все, що не прописане окремою статтею в КК. Це може розвалити весь Кодекс, — вважає експерти Верховного Суду. У свою чергу енергетики стверджують, що в разі невживання законодавчих заходів, розвалиться їхня галузь. Проте всі впевнені, що зробити хоч щось — необхідно. З урахуванням впливу енергетичного лобі в парламенті можна розраховувати, що законодавство стане більш жорстким.
