Опівдні у Володимирському соборі пройде панахида «Пам’яті великого співака Івана Козловського». Хор студентів Інституту мистецтв Національного університету ім. Драгоманова під керівництвом Павла Ковалика виконає Літургію Валерія Кікти, яку композитор присвятив Івану Семеновичу. За словами голови Благодійного фонду майстрів оперного і балетного мистецтва, директора «Творчої вітальні ім. I.Козловського» В’ячеслава Медведєва, з 21 по 26 грудня у нашій столиці і на батьківщині великого тенора (у селі Мар’янівка Київської обл.) пройде суспільно-творча акція «Духовна пам’ять великому сину України — Івану Козловському». Концерти відбудуться у Національному університеті ім. Т.Шевченка, у Колонному залі ім. М.Лисенка і у с. Мар’янівка. Своїми спогадами про великого тенора поділяться українські поети Микола Сом і Ганна Чубач. У програмах прозвучать твори з репертуару Івана Семеновича та твори, присвячені йому. У концертах візьмуть участь: хор ім. Вірьовки під керівництвом Анатолія Авдієвського (у 1953 році з цим колективом Козловський співав), капела «Дніпро»; солісти — Євдокія Колесник, Галина Туфтіна, Анатолій Мокренко, Олександр Гурець та інші. Поруч з іменитими старшими колегами виступлять і молоді артисти, зокрема тріо тенорів «Солов’ї України», перші лауреати конкурсу «Нові імена» — Юрій Аврамчук, Сергій Бортник і Олег Філіпенко.
Івана Козловського по праву називали гордістю і славою оперної сцени. Майже три десятиріччя співак був прем’єром Большого театру. Хоч жив у Москві, але про свою батьківщину ніколи не забував. У Івана Семеновича було кілька концертних програм, в яких він блискуче виконував романси, арії, українські народні пісні. У повсякденному житті співак любив вставляти у російську мову українські фрази, приказки, прислів’я, жарти. З домочадцями говорив тільки українською, переписувався з багатьма діячами культури Києва. Багато років товаришував з режисером Олександром Довженком і поетом Максимом Рильським.
Козловський завжди співав ювелірно чисто, а деякі ноти у своєму діапазоні навмисно затягував. Слухачі захоплювалися, а диригентам доводилося підстроюватися під артиста, який часто ламав музичні канони. Його варіанти виконання арій, романсів і пісень не переплутаєш ні з ким іншим. Природа щедро наділила Козловського рідкісної краси голосом. Відомим тенором він став ще завдяки великій працьовитості, винятковій вимогливості до себе, без яких не можна досягнути найвищих вершин майстерності.
«Івану Семеновичу вдавалося поєднувати у своєму характері, у своїй долі дві тенденції: почуття краси і доброти, бажання робити людям добро», — підкреслив поет Іван Драч. Усе життя співак не забував про своє коріння. Підтримував тісний зв’язок з рідним селом. Заснував і матеріально підтримував Мар’янівську дитячу музичну школу, яка існує і сьогодні. До речі, коли вшановували 80-річчя співака у Большому театрі, вихованці ДМШ брали участь в ювілейному концерті і Іван Семенович співав разом з дітьми. А коли Козловський помер (21 грудня 1993 р.) то мар’янівці, разом з тисячами шанувальників таланту артиста, проводжали його в останню дорогу.
