Нещодавно Харківський завод ім. Малишева виготовив і відвантажив до США 4 танки Т-80УД. Як повідомив Defense Express представник українського танкобудування, бронемашини мають різну комплектацію та системи захисту. Зокрема, три танки оснащено найновішою українською розробкою — комплексом вбудованого динамічного захисту з модулями «Ніж», що дозволяє захиститися від усіх типів протитанкових засобів, у тому числі найгрізнішого — бронебійного підкаліберного снаряду. Один танк відвантажено до США зовсім «голим» — без динамічного захисту.
Переговори про закупівлю американськими військовими партії українських танків тривають понад два роки. Уперше про можливості придбання Сполученими Штатами української важкої бронетехніки стало відомо в березні 2000 р. Після переговорів у Вашингтоні колишнього міністра оборони України Олександра Кузьмука з тогочасним керівником американського оборонного відомства прес-служба Міноборони України повідомила, що Уїльям Коен висловив зацікавленість щодо придбання деяких зразків української бронетанкової техніки. Нові танки знаходяться як у Збройних силах країни, так і можуть бути оперативно випущені Харківським заводом ім. Малишева, який має право на самостійну торгівлю зброєю. Однак тогочасний гендиректор підприємства Григорій Малюк поставився до американських пропозицій упереджено. Він, зокрема, заявив, що американці закуповують дві-три примірники дорогої техніки в різних країнах світу для відпрацювання засобів ураження. Директор відкинув пропозицію поставити танки як мішені. «Ми бідні, але горді, й поки що на це не йдемо. Бо вважаємо, що це питання престижу, а крім того, не виключено розкриття певних властивостей машини», — наголосив Г. Малюк.
Після того в цьому питанні настало затишшя. Щоправда, наприкінці 2001 р. у держкомпанії «Укрспецекспорт» почали вважати, що продаж українських танків США ніяк не зашкодить обороноздатності України. Навпаки, експерти впевнені, що тестування українських машин в умовах застосування бойової зброї продемонструє високі можливості національної школи бронетанкобудування. І відкриє деякі нові ринки. Адже визнання зброї можливе або після її «обкатки» справжньою війною, або внаслідок реального порівняння із аналогічною зброєю. Сам факт продажу танків, на думку деяких військових експертів, свідчить про впевненість українських розробників у тому, що машини витримають заявлені характеристики. Крім того, у модифікованих версіях цей танк також брав участь у тендерах для переозброєння армії Греції, Туреччини та Малайзії.
13 травня 2002 р. на брифінгу в прес-службі Міноборони начальник Озброєнь ЗСУ генерал-полковник Олександр Стеценко підтвердив, що, починаючи з минулого року, американська фірма веде переговори з Харківським заводом ім. Малишева про закупівлю десяти танків Т-80. При цьому він зазначив, що з боку українського оборонного відомства заперечень проти цієї купівлі немає. Перебуваючи у США, держсекретар Міноборони України з питань міжнародного співробітництва генерал-полковник Віктор Банних сказав, що харківський танкобудівний завод готовий до реалізації такого контракту.
У червні 2002 р. представники України та США визначилися щодо того, які танки і за яку ціну вироблять у Харкові. Як повідомило Defense-Express поінформоване джерело, близьке до Міністерства промислової політики України, йшлося про випуск нових українських танків різної модифікації.
Нині, коли поставка танків до США все ж таки відбулася, можна зробити деякі висновки.
По-перше, українські танки можуть бути використані на американських полігонах для відпрацювання навчально-бойових дій проти умовного противника. У США існує два полігони, на яких практикують такі дії. Однак, навряд чи можна заявляти, що американців цікавить як удосконалити боєприпаси для ураження українського танка Т-80УД. Подібну броню використовували при виробництві Т-72, які з 1979 р. за ліцензією почали виготовляти у Польщі, а потім у Югославії (під маркою М-84), Чехословаччині, Індії та Іраку. Тому ці танки США могли роздобути у колишніх державах радянського блоку або в тому ж Іраку.
Але, судячи з комплектації поставлених до США танків, можна припустити, що американських військових зовсім не цікавить, як пробити броню радянських танків і, таким чином, виготувати нові боєприпаси. Багато експертів упевнені, що США зацікавлені новою українською розробкою — комплексом динамічного захисту «Ніж». Враховуючи, що цим захистом укомплектовано три машини з чотирьох, американські військові хочуть наочно побачити різницю в тому, як поводиться захищений танк порівняно з незахищеним. Якщо український захист «Ніж» такий хороший, як про це заявляють його конструктори, то не виключено, що США стануть закуповувати її для захисту своїх танків, а в подальшому можливо й для бронетранспортерів. Адже війна в Іраку показала вразливість американських танків, які вважали найбільш непробивними у світі. 28 серпня снаряд невідомого походження пробив з одного боку стоміліметрову броню 69-тонного танка, пройшов через крісло навідника, його тіло і заглибився на 50 мм у протилежний бік. Крім того, було пошкоджено систему керування баштою, через що танк було виведено з ладу. На початку війни в Іраку один танк також було пошкоджено гранатометом РПГ-7. Судячи з характеру пошкодження, про що надрукувала американська газета Defense News, 28 серпня американський танк також став жертвою снаряда, випущеного з гранатомета РПГ-7.
Для українських же розробників також очевидна вигода угоди. Вона — аж ніяк не фінансова. Факт купівлі й аналізу розробки, безумовно, послугує хорошою рекламою української технології. Головний конструктор Базового центру критичних технологій «Мікротек», професор Василь Хитрик стверджує, що комплекс вбудованого динамічного захисту з модулями «Ніж» дозволяє захиститися від усіх типів протитанкових засобів, передусім бронебійних, чого не робить жоден відомий попередній захист. «Більш того, захист витримує зі 100 метрів бронебійний підкаліберний снаряд радянського і натовського виробництва». Це єдиний захист, що дозволяє захиститися від ударних ядер»,— зазначив він. За його словами, в основі цього захисту лежать кумулятивні ножі, яких в одному ящику може бути до семи одиниць. При влучанні снаряда в ящик вони спрацьовують і розривають цей боєприпас на шматки. Захист ефективний як проти радянських, так і західних боєприпасів.
Сьогодні у світі динамічним захистом старого радянського зразка оснащено тільки ізраїльський танк Merkava, французи тільки готуються ставити динамічний захист на танку Leclerc. Як зауважив В. Хитрик, російський НДІ сталі у створенні захисту нового типу відстає від українських розробників на п’ять років.
Тому Україна виявилася фактично єдиною у світі країною, що володіє новим унікальним захистом, який до того ж вже прийнято на озброєння. Крім цього, у країні розробляється активний захист під назвою «Заслін», до якого США також виявляють зацікавленість.
Інтерес американців до захисту пояснюється не тільки наміром підвищити надійність своїх непробивних танків. Відомо, що США почали роботи зі створення перспективніших танків майбутнього, основними характеристиками яких є підвищена мобільність, вогнева потужність. Ці машини мають полегшати, отже, мати меншу товщину броні. А оскільки на полі бою доведеться воювати, очевидно, і зі справжніми танками, то цим перспективним танкам потрібен новий захист, що не збільшить сильно їхню масу. Таким виходом може стати динамічний і активний захист, який пропонують українські розробники.
Питання тепер тільки в тому, щоб заявлені українськими конструкторами характеристики були підтверджені на американських полігонах. Для України така угода могла б стати підтвердженням того, що у світі саме українські танки залишаються одними з найпопулярніших.
