Держдепартамент США вважає, що результати виборів у Грузії були підтасовані. «Результати виборів не точно відображають волю грузинського народу. Вони, навпаки, відображають масове виборче шахрайство», — заявив речник Держдепу Адам Ерелі. Свою позицію у Вашингтоні мотивують тим, що надто помітна різниця між офіційними даними і паралельним підрахунком голосів, а також підсумками замірів громадської думки на виборчих дільницях, які проводилися незалежними організаціями, що заслуговують на довіру. Раніше керівники опозиційних блоків «Національний рух» Михайла Саакашвілі і «Демократи-Бурджанадзе» Ніно Бурджанадзе заявили, що не братимуть участі в роботі нового парламенту країни. За даними ЦВК Грузії блок «За нову Грузії» отримав 21,3% голосів, за ним йде партія Відродження, очолювана Асланом Абашідзе, із 18,84%. 7-відсотковий бар’єр подолали опозиційна Лейбористська партія, опозиційний блок «Демократи-Бурджанадзе», помірно опозиційна партія «Нові праві». Ситуацію в Грузії прокоментував «Дню» керівник депутатської групи Верховної Ради з міжпарламентських зв’язків з Грузією Сергій Шевчук, який представляв парламент України як спостерігач на виборах у кавказькій державі.
— Чимало мас-медіа повідомляє, що Грузія на межі громадянської війни. Грузинська опозиція проводить велелюдні протести, на вулицях — бронетранспортери. Як ви вважаєте, чи віддасть під тиском цих подій президент Шеварднадзе владу?
— Ніхто і ніколи владу не хоче віддавати. Але треба перемагати цивілізованими методами. Формально влада може залишитися у діючого президента ще на рік — до виборів, але «де-факто» регіони демонструватимуть зухвалу непокору. Такі ж, відкрито опозиційні дії виявлятимуть і, як мінімум, п’ять-шість партій опозиції, які сподівалися перемогти на чесних демократичних виборах. Цю перемогу, як їм здається, у них відібрали… Таким чином, передусім сам Шеварднадзе опиниться у внутрішній еміграції, переважно у своїй заміській резиденції. Хоча найбезпечніше місце для нього у Грузії буде на агітаційних плакатах, де найстарішого пострадянського політика зовсім не буде чути і люди там ще його терпітимуть.
— Процес виборів можна розділити на три етапи. Перший підготовчий — складання виборних списків. Другий — власне голосування, яке мало бути демократичним та вільним. І третій етап — підрахунок голосів. Якщо проаналізувати події в Грузії, то на якому етапі сталися ті порушення, що призвели до такого загострення ситуації?
— Міжнародні спостерігачі відзначили цілу низку недоліків. Зокрема, це стосується першого етапу підготовки до виборів. Насамперед, закон про вибори був сформований грузинським парламентом поспіхом і прийнятий за дуже короткий час, власне, перед виборами. І, хоч парламентарії прагнули винести уроки з попередніх виборів, які були визнані недемократичними, зробити хоча б крок до цивілізованого волевиявлення громадян, виборчий кодекс, прийнятий грузинським парламентом став далеко не ідеальним законодавчим актом.
— Відомо, що дуже великий вплив на виборний процес у Грузії мали західні міжнародні організації, давали поради, як усе зробити краще…
— Хочу відверто сказати, що всі ті поради виявилися малоефективними. Що я маю на увазі? Американський дипломат Бейкер запропонував схему, яка так і називається в Грузії «формула Бейкера з формування складу виборних комісій», де мала бути представлена влада п’ятьма особами, а опозиційні партії — від однієї до трьох осіб. А вийшло так, що в сумі представники діючого президента Грузії отримали переважну кількість голосів у виборних комісіях. Це, звісно, відіграло дуже важливу роль у подальшому розвитку подій.
Друга порада була така. Доручити скласти списки виборців одній міжнародній організації за досить значні кошти (суми називаються різні- від двох до чотирьох мільйонів доларів). І грузинська сторона на цю пропозицію погодилась. Обіцяні «досконалі» списки, які склали умільці з міжнародної організації, були настільки неправдивими, що виникло запитання: що ж горезвісні радники увесь цей час робили і куди поділися гроші? Виправдання було таке: мовляв, відсутні комп’ютери, недосконалі програми та й самі грузини не вміють користуватися наданим програмним продуктом. Ось такий виявився результат… І знов, у спішному порядку виборні комісії почали за місяць до виборів готувати нові списки виборців! Робота не була доведена до кінця, і в результаті в деяких дільницях до 10, а подекуди і до 20 відсотків громадян, не були включені до списків. А в день голосування грузинський виборний закон забороняє складати додаткові списки. Усе це викликало шалене обурення грузинів. Вибачте за прямоту, але уявіть людей, які спустилися з гір, аби проголосувати за свого кандидата або якусь політичну силу, а їх виштовхують за двері, бо не знаходять їхнього прізвища у списках…
— Повідомлялося також про певні мітки, які ставилися на руки виборців, аби уникнути повторних голосувань...
— Уявіть, це теж «винахід» західних радників — так зване маркування. Що це означає? Це значить, що всім, хто приходив на виборні дільниці (навіть нехай це і сам Шеварднадзе!), слід було ставити мітку на великому пальці правої руки. До того ж, спеціальним пристроєм просвічували руку ультрафіолетовим промінням, щоб мітка — якщо вона є — світилася. Причандалля для нанесення цих міток були роздані в усі комісії, мовляв це не дозволить нікому голосувати повторно на інших дільницях... До речі, священики в регіонах нагадали слова з Біблії, що сатана мітить невірних людей. Тому в багатьох селах старші люди взагалі не прийшли: навіщо їм себе мітити, якщо це — гріх? Але ж відомо, старше покоління — це традиційний відсоток електорату, який, зазвичай, стійко приходить на виборні дільниці.
— І як, «клеймо виборця» спрацювало?
— Можливо, в Косові цей варіант і був необхідний, проте, по-перше, Грузія — не Косово, там немає громадянської війни, і це було приниження самої Грузії як держави. А по-друге, грузини, як і всі люди на пострадянському просторі, дуже схильні до винахідливості. Тому вже через годину вони знову приходили вже зі змитими мітками (вони швидко знайшли спосіб їх вимивати!) і все це дуже скидалося на карикатуру.
— Чи був задіяний до голосування так званий «прихований резерв» — такі сили як армія та поліція?
— Я був свідком того, як у місті Мсцхета на одній дільниці — із усіх 650 осіб, які прийшли у день голосування і проголосували, третина була приведена строєм і строєм же команда поліцейських проголосувала. Звичайно, спостерігачі могли здогадуватися за кого… Хоча сам день голосування проходив більш- менш нормально. Ми їздили з сьомої ранку до десятої вечора по дільницях різних регіонів Грузії і бачили, що відбувалося. Варто відзначити і деякі дійсно цікаві речі, які можна було б запровадити і в нас — приміром, прозорі скриньки для голосування. Тож, не можна було масово вкидати бюлетені. До того ж, і проріз у скриньці був такий, що пропускав лише один конверт.
— Що ж сталося під час підрахунків голосів? Адже саме на цьому етапі сталися зміни з підрахунком лідерів?
— Як відомо, перші ж підсумки у перші дні після голосування показали, що лідирує блок Михайла Саакашвілі — лідера націоналістів, далі — блок «Демократи — Бурджанадзе» й третє місце у партії влади «За нову Грузію». Нині ми чуємо зовсім інше: першою є партія влади, другою — проросійський блок від Аджарії (автономний округ, де, як за радянських часів, майже усе населення проголосувало за свого лідера). Отже, спочатку за сумою голосів виходило, що перемагала опозиція, яка, маючи більшість у парламенті, могла б обрати свого спікера і таким чином керувати в парламенті. А сьогодні партія влади, блок аджарців та ще група промисловців, які також приєднуються до Шеварднадзе, матимуть чисельну перевагу. Це викликає справедливе обурення демократичних сил Грузії, які виходять на вулиці і протестують.
— На вашу думку, чим це може закінчитися?
— Важко прогнозувати, у що це може вилитися вже завтра. Чесно кажучи, знаючи запальний характер цієї нації і бачачи багато фактів фальсифікації, а також враховуючи важке економічне становище в країні, низький життєвий рівень її громадян — не думаю, що акції протесту в Грузії завершаться так швидко, як це було в Азербайджані. Мені здається, на жаль, що грузинське суспільство ще буде певний час резонувати від своїх так невдало проведених виборів. Для нас же важливо, чи засвоять уроки Грузії українські політики напередодні виборів президента нашої держави? Адже ми переконались, що нібито малі порушення і ледь помітні відходи від демократичного волевиявлення громадян на виборах, породжують пізніше великі суспільні збурення.
