Вітчизняний радіоефір давно вже заполонили незліченні комерційні ФМ-станції. «Розмовні» програми у більшості з них не в честі — лише музика (дуже часто — «кабацька») та розіграші. Почути чисту літературну українську мову можна, мабуть, лише на трьох каналах Національної радіокомпанії України («Перша програма», інформаційно-музична молодіжна програма «Промінь» та радіо «Культура»). На жаль, система проводового радіомовлення, яку без перебільшення можна на звати національним надбанням, переживає не кращі часи. Так, за оцінкою експерта з питань телебачення та радіомовлення Івана Мащенка, якщо у 1980 році в Україні було 17,6 мільйонів радіоточок, то у 2002 році їх залишалося всього 8 мільйонів. Проте територіальний охват цієї мережі все ще великий, і для багатьох українців (особливо у віддалених селах) проводове радіо залишається єдиним джерелом інформації. Крім того, саме державне проводове радіо є своєрідним носієм національної культури. І якщо на ФМ-станціях багато «модних» програм, то на каналах проводового радіо все ще є програми, бути запрошеним до яких по- справжньому престижно — не з погляду сумнозвісних рейтингів, а беручи до уваги їхню соціальну значущість.
Один із небагатьох таких острівців культури у радіопросторі — програма «Мистецька вітальня», яка виходить на радіо «Промінь» (друга програма Українського Радіо) щотижня, з 1994 року. За ці роки в гостях у програми побувало безліч артистів, літераторів, театральних діячів, критиків. Журналістів запрошують не так уже часто. Однак гостем сьогоднішнього випуску «Мистецької вітальні» стане головний редактор «Дня» Лариса Івшина. За словами автора та ведучого програми Миколи Івановича Єдомахи (який працює на радіо понад тридцять років), одним із приводів для цієї зустрічі стали книги з «Бібліотеки «Дня» — «Україна Incognita» та «Дві Русі» (під загальною редакцією Лариси Івшиної. — М.М. ). «Нариси, які в них подані, допомагають широкому загалові пізнати історію своєї Батьківщини, зрозуміти, звідки ми родом, і — певною мірою — відповісти на запитання, чи справді ми — «славних прадідів великих правнуки погані»? Я думаю, що не такі вже «погані». Треба просто знайти точку опори», — відзначає Микола Єдомаха. Однією з таких точок опори для нації може стати і усвідомлення Голодомору 1932— 1933 рр. як загальнонародної трагедії. Що стало причиною феноменального замовчування цієї трагедії — як в Україні, так і у світі — протягом довгих десятиліть? Зокрема, про це напередодні 70-ої річниці Голодомору йтиметься у програмі. Крім того, крізь призму Голодомору буде розглянуто загрозу, яку несе в собі будь-яка форма тоталітаризму. Ще одна серйозна тема для обговорення, за словами Миколи Єдомахи, — сьогоднішні шанси України в історичному контексті. «Перший шанс, який був представлений Україні в 1917—1920 рр., реалізовано не було — оскільки вiн не спирався на свідомість широкої громадськості, на згуртованість української еліти. Сьогоднішній шанс — багатший за можливостями, оскільки Європі й світу ми потрібні — як стабільна демократична, орієнтована на співпрацю, міцна економічно та політично передбачувана держава. І Європа, і світ готові нам у цьому допомогти — певною мірою. Але ж вирішальне слово за нами»...
Почути передачу «Мистецька вітальня» за участю головного редактора «Дня» можна буде на «Промені» (Друга програма Українського Радіо; а у Києві також на частоті 105,0 FM) сьогодні, о 21.05 (повтор — у неділю, 16 листопада, о 01.05).
