Незабаром на політичній карті може з’явитися нове конфедеративне утворення — «Об’єднана Німеччина та Франція». Такий сценарій не виключає міністр закордонних справ Франції Домінік де Вільпен.
Паскаль Ламі, представник Франції в Європейській комісії заявив, що об’єднання двох країн може розпочатися з уніфікації дипломатичних служб. Окрім того, Франція готова «великодушно» поділитися з Німеччиною своїм постійним членством в Раді Безпеки ООН. Ламі стверджує, що зближення Німеччини та Франції дасть змогу «розв’язати ті питання, які не в змозі вирішити Європейський Союз та регіональні німецькі парламенти». Передусім йдеться про міжнародну політику, оборону, економіку та соціальну сферу. Посиливши співробітництво у цих галузях, Франція та Німеччина можуть отримати значні політичні дивіденди.
Однак чи не основна мета ідеї франко-німецького об’єднання — тактичний виграш. Йдеться передусім про «хитке» майбутнє Євросоюзу. У випадку провалу прийняття єдиної європейської Конституції чи «паралічу» ЄС після вступу до нього 10 нових членів, Франція та Німеччина просуватимуться до взаємної інтеграції. Як передбачливо зазначив французький прем’єр Жан-П’єр Раффарен: «Якщо проект Європи-25 провалиться, що ще залишається Франції? Тільки франко- німецьке зближення». До більш тісної дружби Париж та Берлiн також штовхає спільний суперник — Сполучені Штати, вiдносини з якими після війни в Іраку у обох країн різко погіршились. З того часу, як Франція та Німеччина виступили проти військової операції в Іраку, їх відверто ігнорують у Вашингтоні.
Більше того, Франція та Німеччина впевнені, що схиливши на свій бік Велику Британію — головного союзника США, їм вдасться домінувати в розширеному ЄС. Геополітичні ж козирі європейським «старожилам» — Франції та Німеччині — знову таки необхідні для політичного протистояння Вашингтону. Особливо створення рівноваги на континенті актуалізувалося після поділу американським керівництвом Європи на «нову» і «стару». Франція та Німеччина розглядають «взаємозближення» як потребу часу. Щоправда, новий альянс дещо нагадує «шлюб за розрахунком». Можливо, але статистика свідчить — саме такі «шлюби» найтриваліші.
