Піднята Олександром Чернишенком у «Дні» №192 від 25.10.2003 тема русифікації українського медіапростору відразу ж виявилася в центрі уваги наших читачів. А в опублікованому сьогодні листі киянина Юрія Стаднiченка автор не тільки висловлює свою думку щодо трансляції російських телеканалів, а й ставить редакції низку запитань. На них відповідає телеоглядач «Дня» Катерина Дядюн.
Не так вже й давно в засобах масової інформації зчинився галас з приводу припинення трансляції російських телеканалів кабельним оператором «Воля». Після цього російські канали знову посіли почесне місце на екранах наших телевізорів. А от чи зникли проблеми? Гострі, пекучі, принципові...
Суть однієї із заміток на цю тему («Послуги кабельного ТБ у столиці подорожчали», «День» від 12.09.2003) зводиться до того, що «нехорошая эта «Воля» заводит в неволю» — примушує дивитися українське ТБ. Отже, не бачити українському телеглядачеві щастя, якщо в Україні не буде налагоджена трансляція кількох телеканалів із сусідньої держави.
Але, панове, краще ознайомтесь із програмами передач начебто українських телеканалів, згодом і самі передачі подивіться. Це ж справжнє «Поле чудес». У найзручніші для перегляду телепередач години вам пропонують «Реалити-шоу» (серце млосно стискається, коли відчуваєш, яка багата наша солов’їна мова!). Якщо у вас є нагальна потреба провести слідство в якійсь справі, то до ваших послуг цілий загін детективів: тут і «знатоки», і «менти», і майор Каменська, і Даша Васильєва, i навіть дилетантка Євлампія Романова. Бажаєте пересвідчитись у рівні власного інтелекту? I тут без проблем. Якщо, попри ретельні пошуки, його не виявили, то ніякої біди в цьому немає — сміливо рушайте на вже згадуване «Поле чудес» до пана Якубовича. Він буква за буквою підштовхуватиме вас до винаходження велосипеда. Якщо ж на якісь «клепки» усе ж надибали, то краще звернутись до Максима Галкіна, який гарантує вам мільйон (щоправда, не зелених) і за нагоди щось та й заспіває. Із клепками усе гаразд — тоді, енергійно працюючи ліктями, обов’язково пробийтесь до клубу, де все знають і відповідають на запитання «Что? Где? Когда?» або, що ще престижніше, до «Клубу знатоков». У вас ліричний настрій, ви бажаєте пореготати до упаду? Що ж, надірвати пупа вам допоможе ціла купа гумористів і в «Сміхопанорамі», й поза нею. А російські співаки на кожному кроці освідчуються вам у коханні й, приїжджаючи в Україну, як «Отче наш», твердять: «Мы славяне, мы славяне», — маючи на думці, що поляки, словаки, чехи, болгари усе ж не слов’яни, а якщо й слов’яни, то не такі, як ми, тобто не такі, як треба. Тим часом Андрій Малахов «випере» вашу брудну білизну, а Оксана Пушкіна допоможе дівчатам пролити сльози. На все, що вас цікавить, ви маєте можливість подивитися крізь «Вікна» Дмитра Нагієва й переконатись, що скрізь — «Аншлаг»!
Зважаючи на те, що перераховані вище творчі здобутки далеко не всі, якими ділиться з нами братський народ, хотілося б поставити телеоглядачам «Дня» кілька запитань:
1. Чи вистачає у вас часу дивитися хоча б ті російські програми, які вже транслюють наші так звані, українські канали?
2. Які ще російські програми ви хотіли б дивитися?
3. Навіщо нам потрібні російські телеканали, коли й без них російського теледобра (й не тільки теле-, а й радіо- та друкованого) в нас — «не счесть алмазов в каменной пещере»?
4. Чи розумієте ви, що, діючи в такий спосіб, як зараз, наші телеканали за рахунок наших громадян роблять усе можливе для задоволення імперських амбіцій сусідньої держави, обтяжуючи нас, як зазначив у «Дні» від 25 жовтня ц.р. фастівчанин Олександр Чернишенко, «російськими проблемами, пропагуючи російський світогляд» i (додам від себе) прищеплюючи російський менталітет? Хіба не виключно завдяки мовній експансії (тобто русифікації) та «припудрюванню мізків» наших громадян 59% населення України (згідно з соціологічними дослідженнями) вважають, що росіяни й українці — один народ. Чи розумієте ви, інтелігентні люди, що від усвідомлення «мы — один народ» зовсім недалеко до постановки запитання: «Народ — один, державы две... Кому и зачем это нужно?..» Й що саме на таку постановку питання чекають за нашим східним кордоном?
Тож чи не краще, аби домагатись трансляції російських телеканалів, роз’яснити зі шпальт газет людям, що українці й росіяни не лише не один народ, не лише не тотожні, не лише не близькі, а й діаметрально протилежні за своїм менталітетом, світосприйняттям, психологією, ставленням до влади та за багатьма іншими ознаками народи?
Щодо українського телебачення, то проблемам підвищення його якості газеті, вважаю, слід приділяти не менше уваги, ніж, приміром, приділялось проблемам спотворення історичного обличчя центральної частини української столиці. На окрему розмову заслуговує тема «Яким бути телеканалу «Культура» й звідки взяти кошти на його функціонування» (свої міркування з цих питань я вже висловлював на сторінках «Дня»).
Замість транслювання переважної більшості російських програм, якість яких, м’яко кажучи, вельми й вельми сумнівна, пропоную створити телевізійний канал «Всесвіт», через який транслювалися б найкращі телевізійні програми з усього світу. В такий спосіб відбувалося б входження українського суспільства в світову цивілізацію.
