Ситуація навколо Тузли так і не змінила свого «статус-кво». Будівництво дамби до українського кордону припинили понад тиждень тому, а питань аж ніяк не поменшало. У Москві демонстративно висловлюють своє невдоволення присутністю прикордонників на Тузлі. В Україні ж стурбовані невизначеністю російської позиції щодо належності острова нашій державі.
Візит міністра закордонних справ Росії Ігоря Іванова не можна назвати ані провальним, ані успішним. Головним завданням глави зовнішньополітичного відомства РФ був «зондаж» ситуації на місці. Результат «перевірки» навряд чи виявився на користь московських очікувань. Насамперед через те, що в Києві продовжують наполягати на незмінності свого бачення морського кордону з Росією. Проте це не означає, що в Москві перестануть «тиснути» і не намагатимуться досягнути вирішення проблеми з вигідних для себе позицій. До того ж зарано говорити про послідовність українських переговорників. На прем’єрських переговорах у Москві нездатність своєчасно розставити всі крапки над «і» щодо висловлювання прем’єр-міністра Росії Михайла Касьянова про виведення прикордонників із Тузли послугувала грунтом для подальшого нагнітання ситуації. Київські переговори, що відбулися у четвер, схоже, обійшлися без подібних казусів. Цього разу щодо присутності прикордонників на Тузлі Україна була більш непохитною і переконливою, попри заперечення і висловлене нерозуміння з цього приводу Ігорем Івановим. «Напевно, це рішення було прийнято, коли було емоційне напруження... Я не знаю, чим можна пояснити подальше перебування там прикордонників», — сказав російський міністр. У свою чергу Костянтин Грищенко відреагував зрозуміло й чітко: «Ця територія для нас безспірна, і вони (прикордонники. — Авт. ) там перебувають не стільки для того, щоб охороняти, скільки показати те, у що ми віримо. Ми хотіли б виключити можливість участі недержавних структур у вирішенні цієї проблеми».
Основний підсумок зустрічі — сторони просто домовилися домовлятися. 5 листопада у Києві відбудеться наступний раунд переговорів із проблем Азовського моря та Керченської протоки на рівні заступників міністрів закордонних справ України та Росії Олександра Моцика і Віктора Калюжного. Важливий нюанс у цьому плані — Росія фактично не підтверджує належність Україні Тузли. Ігор Іванов просто ухилився від відповіді на це запитання. За його словами, «є різні документи, які можна по-різному трактувати. Це питання переговорного процесу». Компроміс міністерських переговорів полягає в тому, що сторони збираються вирішувати проблему Тузли в комплексі з питаннями статусу Азовського моря та Керченської протоки (на цьому наполягає Росія). Міністри досягли домовленості про створення ряду робочих груп, які продовжать обговорення питання використання акваторій. При цьому голови зовнішньополітичних відомств роз’яснили свої позиції на нинішньому етапі. «Ми вважаємо острів Тузла невід’ємною частиною української території й надали на переговорах історичну, юридичну та іншу аргументацію з цього приводу», — наголосив Костянтин Грищенко. «Ми вважаємо, що проблематика Тузли має розглядатися в комплексі врегулювання проблеми Азовсько-Керченської акваторії. Тому передрішати питання сьогодні — навряд чи виправдано. Разом із тим, ми приймаємо до відома позицію української сторони в цьому питанні», — заявив Ігор Іванов.
Сторонам, очевидно, вдалося поки що досягнути одного — вирування пристрастей навколо дамби почало спадати. Така ситуація, схоже, матиме тенденцію до «зміцнення», якщо, звісно, в Росії знову не задумають насипати дамбу до берегів українського острова. Однак для цього знадобляться істотніші пояснення. Схоже, і в Москві почали усвідомлювати неефективність «губернської» технології — мовляв, не винні ми, це все краснодарська влада вигадала. Нині в Росії роблять ставку на переговорний процес, на тиск у ході дипломатичних консультацій. А арсенал засобів у Москви в цій справі досить широкий. Випробування Тузлою триває...
