Анатолій ГУЦАЛ, Національний інститут проблем міжнародної безпеки:
— Переговори стали констатацією ситуації, яка склалася навкруг острова Коса Тузла. Сторони заявили про свої позиції та домовилися продовжити діалог в майбутньому. Інших результатів ніхто й не очікував, оскільки зустріч прем’єрів, яка відбулася раніше, показала, що поки що позиції сторін досить-таки відмінні. Найперше завдання кожної зі сторін зараз — зрозуміти, що саме хоче інша, а також скласти приблизний графік, яким чином наявні проблеми можна вирішити. Я думаю, ми нікуди не дінемося від того, щоб домовитися. Не будемо ж ми вічно «на ножах» з Росією сидіти. Ця проблема мусить бути вирішена. В противному разі кожне загострення ситуації в світі та всередині кожної з двох країн буде викликати загострення й тузлинського питання. І замість того, щоб вирішувати свої внутрішні завдання, а їх більш ніж достатньо, нам доведеться постійно відволікати кращі сили дипломатичного корпусу, уряду та парламенту на розв’язання цієї проблеми. Після переговорів міністрів слово за експертами. В принципі, основне питання не в Тузлі, а в розподілі усієї Азовської акваторії. Потрібно укласти договори з усіх аспектiв, включаючи екологічні, економічні, транспортні тощо.
Ігор ГРИЦЯК, Українська академія державного управління при Президентові України:
— Судячи з інформації зі ЗМІ, а вона, гадаю, не є вичерпною, можна зробити висновок, що жодного поступу в розв’язанні конфлікту не відбулося. Але тепер за стіл переговорів сядуть чиновники дещо нижчого рангу, заступники міністрів, які будуть дуже ретельно обговорювати кожен аспект проблеми. Отже, результат зустрічі — продовження роботи, яка в подальшому може принести вже конкретніші результати. Хід переговорів, заяви, що прозвучали, певним чином підтверджують здогадки українських журналістів про те, що в ході візиту українського прем’єра Віктора Януковича з нашого боку були дані обіцянки чи щось на зразок цього щодо виводу прикордонників з острова Коса Тузла. Росіяни казали — ми зупинили будівництво дамби, а ви своїх прикордонників не забрали. Ще один момент — візит глави російського МЗС Ігоря Іванова хронологічно збігся з відставкою глави адміністрації президента Росії Олександра Волошина. Ми знаємо позицію Волошина як дуже агресивну стосовно України, його висловлювання по проблемі Тузли, передане українською пресою, просто жахливе. Можливо, Ігор Іванов на переговорах в Києві остаточно переконався, що українська сторона нізащо не поступиться, і президент Путін, відправивши Волошина у відставку, тим самим зробив вибір на користь поміркованіших підходів, вирішивши не заганяти спір з Україною в глухий кут. І якщо зовні особливих поступок не видно, то глибший аналіз наводить на думку, що росіяни явно охололи у своєму азарті. Вони, очевидно, зрозуміли: якщо вони будуть в такому ж пориві продовжувати силовий натиск, то нічого хорошого в них не вийде. Гадаю, серед завдань візиту Іванова було перевірити іще раз позиції українських урядовців, наскільки твердими вони є у своїх переконання, як вони будуть себе далі поводити. І, схоже, наші урядовці витримали цей іспит.
