Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

22 жовтня, 2003 - 00:00


22 жовтня

Дуже вдалим акордом завершують автори «Магнолії ТБ» свою програму. Після кримінальних і тем-катастроф — iнформацiя з пологових будинків. Світла, добра; подумки усміхаєшся й від щирого серця бажаєш щастя тим сім’ям ...

А потім виходиш на балкон і... враження від «новонародженого» сюжету миттєво розвіюється. Замість того щоб у «місті парків і скверів» піти з малюком на повноцінну прогулянку, матусі вивозять дітей у колясках цугом на середину засміченого двору «спального» району. Розставлять і залишать їх на кілька годин без уваги — «дихати свіжим повітрям». Самі розсядуться на гойдалках і драбинках убогого дитячого майданчика: дудлять собі тепле пиво просто з пляшок і «розмовляють». Якщо хтось із малюків надумає заголосити, матуся незадоволено підведеться із «сідала», підійде й нагарчить: мовляв, замовкни, заважаєш...

Взагалі ні ця промовиста картина «прогулянки», ні поведінка, ні зовнішній вигляд молодих мам не вкладаються в моє уявлення про те, як це має відбуватися насправді. Ні, не треба накидатися на мене відразу з докорами, що не мені, мовляв, судити, що звідки мені поки що знати, як треба, що «от коли в тебе...». Згодна. Не претендую. Просто добре бачу, як точно вже НЕ треба.

Тетяна БЕСКАРАВАЙНА
Газета: