Учора прихильники євроінтеграції в Україні отримали «подарунок» до саміту Україна—ЄС у Ялті. Наглядова рада ВАТ «Укртранснафта» затвердила рішення прийняти пропозицію російської компанії ТНК-ВР про надання у кредит технологічної нафти сорту Urals у кількості 380—420 тис. для заповнення нафтопроводу Одеса — Броди. За це рішення проголосували 4 члени наглядової ради, проти — 3, утримався — 1. Напередодні російська компанія ТНК-ВР виступила з ультиматумом-заявою про намір відмовитися від поставки нафти на умовах кредиту терміном на три роки для заповнення трубопроводу, якщо Україна до 8 жовтня не ухвалить позитивного рішення. Демарш подіяв. У поспіху навіть не згадали, що термін оголошеного урядом тендера з відбору незалежного оцінювача економічної доцільності цього напрямку прокачування нафти закінчується тільки 13 жовтня. Прийняття «Укртранснафтою» немотивованого і поспішного рішення породжує безліч запитань, і тому тему нафтопроводу Одеса — Броди аж ніяк не можна вважати вичерпаною.
У комп’ютерних програмах для гри в шахи можна задати рівень гри. Цiкаво спробувати гру на найнижчому рівні. Тоді комп’ютер розраховує всього на один хід вперед. Можна підставити свого пішака під удар його ферзю — і комп’ютер неодмінно його візьме. Навіть якщо наступним ходом того ферзя поб’ють. Це йому байдуже, наступного ходу він не прораховує, тільки на один хід уперед. Одноходова логіка.
Аналогічно дурна риба поспішає проковтнути черв’яка, не розбираючись, що він на гачку, і наступним ходом її висмикнуть на берег.
Аналогічно дурна миша тягне безплатний сир, не розбираючись, що він у мишоловці.
На такого ж рівня інтелект публіки розраховують і ті сирени, що співають солодкі пісні на реверсні теми. Навіть не на такий, а ще нижчий. От, наприклад, російська нафтова компанія показала черговий сеанс небаченої щедрості щодо нафтопроводу Одеса — Броди, а місцеві «помічнички», звичайно ж, пропонують виявити «прагматизм» і скористатися нагодою «розбагатіти». І що ж за щедрість? Пропонують свою «технологічну нафту», щоб наповнити порожню трубу. Кредит дають на три роки, і відсотки ніби невеликі.
Вирахувати, що це «черв’як на гачку», не зможе хіба що аж дуже, м’яко кажучи, наївний. Досить зробити те, що неодноразово вже радили зробити, — подивитися на географічну карту. І для чого б то росіянам гнати нафту від східних кордонів України через усю її територію на самий захід, а потім звідти назад через половину її території — до Одеси? При тому, що набагато коротші труби не переповнені й можуть пропустити все, що вони зібралися гнати «з Москви в Рязань через Камчатку».
Одразу ж ясно, що є інші причини для такого дивного бажання. Про ці причини теж уже не раз було сказано: нафтопровід Одеса—Броди для них просто небезпечний. Каспійська нафта краща, ніж їхня, Європі вона більше подобається і коли проект вдасться реалізувати, то і попит на їхню нафту може впасти, і з цінами буде невільно, а це може призвести до багатомільярдних втрат.
Може призвести, а може й ні. Це вже залежить і від того, як вони пристосуються до нових реалій. Пристосовуватись все ж доведеться, бо каспійська нафта все одно дійде до Європи. Навіть якщо вдасться знищити проект «Одеса — Броди». Тому, що нафта є і потреба в ній також.
Але поки що вони намагаються знищити проект «Одеса — Броди», перетворивши його на «Броди — Одеса». Це в першому ході. А потім, коли «глупиє хахли» проковтнуть черв’яка, другим ходом буде згадка про те, що було ясно з самого початку — нерозумно ж якось ганяти нафту зайвi сотні кілометрів, коли можна не ганяти. І перестануть. А Захід тим часом шукатиме інших маршрутів. На це піде ще не один рік. На чому росіяни й виграють мільярди.
От і питається в задачці: якщо у всіх цих оборудках з реверсом росіяни намагаються виграти мільярди, то чому це українці мають платити за їхню технологічну нафту? Тому що вони обіцяють нам шанс заробити кілька мільйонів на транзиті «Броди — Одеса»? Та це ж у тисячі разiв менше їхньої вигоди від знищення проекту «Броди — Одеса»!
За все треба платити! Якщо Україна може їм зробити послугу на багато мільярдів (а вона в цій ситуації може!), то за таку послугу росіяни повинні відповідно платити, а не виявляти безмежне нахабство, вимагаючи плати навпаки — їм, навіть «копійки» за технологічну!
Платити повинні вони, і не «копійки», а солідну частину з тих мільярдів. Платити не за комедію з начебто потрібним їм реверсним, а конкретно за те, щоб не було прямого. Вони, крім того, ще повинні компенсувати нам втрачену вигоду від «Броди—Одеса», а це теж немало. Все це в сумі незрівнянно більше, ніж ті нікчемні «копійки», які ми можемо мати за короткочасні, маленькі, «демонстративні» прокачки реверсним маршрутом.
Усе сказане занадто зрозумiле, і нема сумніву, що компетентні люди і в Росії, і в Україні чудово розуміють це. Там і там розуміють, що треба платити, там і там чудово знають, про які суми йдеться. Це нас, широку публіку, нахабно-відверто тримають за одноходових дурнів і розказують казочки про Європу, яка не знає, чого хоче, про суху трубу, що іржавіє і про добрих дядькiв, які дають шанс дістати хоч щось тим реверсом.
Якщо реверсний спектакль таки відбудеться, то платити за реальну послугу все одно будуть. Але тоді:
1. Сума плати, напевно, буде менша.
2. Гроші підуть не у бюджет, а в невідомі кишені.
Ось така різниця. І в пункті 2 — повна ясність мотивів українських поборників реверсу.
